Мій син одружився, коли я ще працювала. Молоді одразу ж стали жити окремо і я в їхнє сімейне життя взагалі не втручалася. Я дуже добре пам’ятала, як моє сімейне життя псувала моя свекруха. Я такою ж не збиралася бути.
Молоді одразу ставати батьки не хотіли. Спочатку вони планували купити квартиру, а потім уже мали намір подумати про нащадків.
— Я не хочу рахувати кожну копійку і хвилюватися за те, що нам не вистачатиме грошей на життя! – сказала невістка.
Це було їхнє рішення із моїм сином, і тому я в це не вмішувалася.
Вони прожили разом два роки. Ми з ними бачилися дуже рідко, адже вони постійно працювали. Я теж не сиділа без діла та й молодим намагалася не набридати. Я дзвонила їм не дуже часто і тільки іноді ми приїжджали один до одного в гості.
І ось через три роки вони таки зібрали суму на перший внесок і взяли нарешті квартиру в кредит. Звичайно, квартира коштувала дуже дорого, тож вони їздили за кордон аби скоріше розрахуватись з усіма боргами. Та й жили дуже ощадливо, і навіть не їздили нікуди відпочивати. Вони все робили для того, щоб якнайшвидше з усім розрахуватись. Я була за них абсолютно спокійна.
Але через півроку вони несподівано прийшли до мене в гості та повідомили приголомшливу новину про те, що невістка моя при надії.
Вони не могли вирішити: як їм бути далі. І вирішення цього питання повністю залежало від мене.
– Чому? – Здивувалася я.
Виявилося, що невістка надумала не йти у декрет, бо тоді вони не зможуть розрахуватись за квартиру.
— Моя мама живе в іншому місті, і допомогти з малюком нам не зможе. Тому я прошу допомоги у вас. Адже ви вже заробили собі пенсію. А ми вам допомагатимемо в міру можливості! – Попросила невістка.
Я подумала і погодилася допомогти. Я була в декреті з онукою, а молоді спокійно працювали. Дитину я й у садок водила і на гуртки ми бігали. Першим словом було “ба-ба”, адже тато із мамою з’являлись вкрай рідко.
Весь цей час невістка до мене ставилася чудово. Вона називала мене мамою і дарувала мені подарунки. Я була дуже рада тому, що вони працювали і за свою дитину явно не хвилювалися. Можете мені не вірити, але правда в тому, що вони і не знали, в який садок ходить їхня дочка, не знали вихователів своєї дочки в обличчя. Я повністю займалася вихованням онучки і не невістка, а я була підключена до всіх чатів батьківських і головою комітету в садку була теж я.
А рік тому онука пішла до першого класу. Школа була зовсім поруч із будинком, де живуть невістка із сином. Тож вона сама ходила до школи, сама собі гріла їсти і сама вчила уроки.
І врапт, я стала непотрібною. І з цього моменту змінилось і ставлення невістки. Куди зникла добра і завжди усім задоволена і вдячна дівчина. Вона може спокійно сказати мені якусь прикрість, або й голос підвищити.
А коли я приходжу в гості, панна дуже незадоволена. Усім своїм виглядом показує, що мені не місце у їхньому домі і взагалі кожне моє слово недоречне.
А мені прикро: адже я дуже люблю свою онучку і хочу з нею спілкуватися. Я не повчаю. не лізу з порадами не вказую, як потрібно. Ми з онукою граємось, вона просить мене щось почитати, чи показує. як навчилась грати на скрипці. Ось вчу її в’язати шкарпетки, зараз така пряжа гарна і весела ми з нею до п’ятки дійшли уже. Сміємось щось згадуючи, або вона розповідає мені про свої радощі і прикрощі. Нам справді добре разом.
Коли я прошу, щоб онучка приїжджала до мене на вихідні, то невістка каже мені, що та має багато уроків і додаткових занять. Добре, що хоч телефон є у онуки, то ми вже й відеозвязком навчились спілкуватись. Я так їй казку на ніч читаю, або “сиджу” поруч, коли вона робить уроки.
Не розумію, що стало приводом до такого ставлення невістки? Я ж до них узагалі ніяким боком не лізу і не втручаюсь. невже доведеться таки просити сина вплинути на дружину? але ж я знаю, що ні до чого хорошого у відносинах їхніх моє прохання не приведе, не хочеться вносити розбрат у їхні відносини.
Може хто мав таку ситуацію? Як мені бути.
16,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
