Три роки тому я вийшла заміж. З нареченим ми давно разом, познайомилися ще коли навчались в інституті. Сам він із села. Я ж жила все життя у місті.
Весілля вирішили зробити скромне, хоч і на нього у нас пішло дуже багато грошей. Мої батьки сплатили весілля повністю, його ж сказали, що всі свої заощадження витратили нам на подарунок. Нам стало дуже цікаво, що ж це за такий подарунок. Я знала, що свекри мають власну землю і живуть досить забезпечено, тому чекала не менше, ніж на квартиру.
У день весілля, мої батьки подарували нам авто. Я була в захваті, не чекала, що вони допоможуть зіграти весілля та ще й куплять такий шикарний подарунок.
Але те, що подарували батьки мого чоловіка, вразило нас із нареченим до сліз. Вони вручили нам ключі, але не від квартири, а від старенького будинку, що був поруч із їхнім домом. Подарунок був з натяком на те, щоб ми переїхали та зробили там ремонт. не знаю, звідки у нас із чоловіком сили взялись, але при всіх ми вдали, що це найкращий подарунок у нашому житті.
Після весілля чоловік був дуже ображений на батьків, навіть балакати з ними наміру не мав, але я вмовила його пробачити їх. Зрештою. вони нам нічого винні не були, а ми маємо і руки і ноги, могли заробити тих двадцять тисяч доларів на квартиру. Той дім так і стояв зачиненим, хоч документи чоловік усе ж оформив на себе.
І ось, лютий 2022. Ми виїжджали з нашого містечка одними з перших. Сіли разом із батьками у ту машину, що могли з собою закинули і навтьоки. Чи потрібно вам розповідати, що повертатись уже нікуди. Квартира моїх батьків, дім їхній, та навіть вулиця де він стояв – порох і груда цегли нині. Не знаю. чи й відбудується колись.
А ми нині у рідному селі мого чоловіка. Проживаємо усі разом у тому самому домі, який ті нам на весілля подарували. Так дім старенький, але виявився напрочуд просторим і добротним. Тут хороші сараї і великий город. Свекри нам допомогли зробити ремонт, придбали нам усю необхідну техніку.
Чоловік з батьком на полях пропадають цілими днями, чи біля техніки пораються. а я з мамою і свекрухою ходимо біля господарки. У них три корови. Молоко раніше продавали. але я спробувала сири з нього робити, то у нас тепер маленьке виробництво – черга на місяць розписана.
Нещодавно з чоловіком весілля згадували і те, як отримали ключі від нашого дому прекрасного. Як добре, що ми тоді мали розум так відреагувати, що не стали щось доводити сватам після весілля а зберегли родинні відносини. Життя, дуже цікава річ і не можна спалювати мости, хто знає, можливо колись саме той місток і врятує. Нас ось урятував.
27,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
