Галя вийшла заміж одразу після школи. Паша не міг чекати її з університету:
– Не витримаєш і хлопця якого знайдеш, а мене забудеш.
– Як я можу тебе забути? Я ж тебе кохаю.
– Все одно. Спочатку весілля – потім навчання.
Вона погодилася, бо любила Павла сильно. Їй здавалося, що їхнє кохання буде таким сильним завжди. Попереду тільки рай.
Весілля було бучним з усіма атрибутами – коровай з медом, шампанське в туфлі і захмелілими гостями.
Роки в університеті не принесли їй якихось потрясінь, життя йшло без будь-яких потрясінь. Павло влаштувався на хорошу роботу і вони переїхали в інше місто. Жили в мирі і спокої, доки не зустріла Галя Олега. Забігла якось на роботу до Павла і побачила такого красеня, що аж дух сперло. Не могла ні про що думати, окрім його погляду, його усмішки, його образу. Знайшла його в соціальній мережі серед спільних друзів Павла і сама почала переписку з якоїсь несусвітньої банальщини. І він відповів.
Як описати це словами? Коли кожне слово в повідомленні попадає вам просто в серце? Коли кожне звичайнісіньке слово в компанії колег, набуває іншого сенсу, відомого тільки їм? Коли кожен доторк солодкий до щему? Коли не думаєш ні про які наслідки, а лиш про наступну зустріч?
Вони намагалися спочатку поводитися, як дорослі люди, які мають сім’ї, але потім все пішло шкереберть. Олег не витримав і запропонував жити разом:
– Досить себе обманювати. Ми давно вже не маємо родин. То що нам втрачати?
І вона погодилася. Правда, не сказала про це Павлові. Щось сказала, що мама занедужала і вона трохи поживе з нею. Мамі ж сказала, що у них трохи проблеми і вона хоче поїхати відпочити сама за кордон:
– Мамо, ти ж знаєш, який Павло ревнивий. А так я трохи від нього відпочину, а ти мені в цьому поможеш.
Яка мама не хоче дитині кращого? Згодилася.
Вони ж з Олегом переїхали в інше місто і почали насолоджуватися життям. Олег вмів заводити друзів, не любив сидіти вдома і вони кожного вечора як не гуляли містом, то гуляли з друзями. Шашлики, свята, дні ангела знайомих чи знайомих знайомих – вони там. Суцільне свято, яке переривається роботою.
Вона так цього хотіла. Не нагулялася, як то кажуть. Вона пропустила всі студентські туси, всі дівич-вечори, всі безглузді вивідки. Вона цілу вічність була одружена. Але тепер вона все надолужить!
Чи її здивувало, що на якійсь вечірці, Олег обіймав іншу жінку? Ні. Це було в його стилі. Він всім усміхався, на всіх кліпав, всім робив компліменти. Вона зробила вигляд, що нічого не сталося. Для них це норма.
На ранок прокинулася мов в тумані, голова тріщала. Роззирнулася в пошуках звичної шафки з ліками і не побачила її. Вона була в іншому місті. В цій квартирі було мало її: орендована квартира з меблями, чужі картини, чужі штори, чужий посуд, чужі горнятка. Чужа людина поруч з нею. Вона має з цим змиритися.
– Мені не подобається, як ти клеїшся до інших жінок, – не витримала ввечері.
– Кицю, ти ж не ревнуєш.
– Може, й ревную я не маю для цього підстав.
– Ми ж покинули все, що нас тримало і живемо так, як хочемо.
– То ти хочеш ще когось?
– Ні, я хочу жити без бурчання збоку.
Він поїхав на чергові гульки, а вона залишилася вдома. Захотіла залишитися вдома, але не було відчуття затишку. Не було спокою, впевненості, тепла. Все вона лишила. Якого милого? Ще може вернутися.
Вхопила сумку і почала скидати речі. В дорозі написала Олегові, що вертається до чоловіка. Бігла додому. Не світилося. Відкрила двері. Квартира була пуста.
Фото ілюстративне.
