Я працювала маркетологом у туристичній агенції, а чоловік – заступником начальника автоколони, тобто працювало нас двоє, але фінансове утримання дому і дітей чоловік перекинув тільки на мене. То не критично, але моєї зарплати явно не вистачало.
В шлюбі ми перебували вже десять років. Мені не хотілося розлучатися з ним, але змусити виділяти кошти на доньок неможливо було інакше, як через аліменти.
Мій чоловік Сергій колекціонував моделі машин, тобто мініатюрні копії справжніх автомобілів і мотоциклів. А коштує це немало. Тож більше половини зарплати він витрачав на своє хобі, а свій вільний час на зустрічі з колекціонерами та перегонами на мотоциклах. Дівчатка рідко бачили тата вдома. Захоплення його вони не розділяли. Та й брати в руки придбану модельку Сергій не дозволяв.
Від свекрів я тільки й чула, що їхній син – справжній чоловік і гарний батько. Достатньо, що він збудував для нас будинок, кохає мене, контролює, як вчаться доньки, купує їм на день народження подарунки. А що любить чоловічу компанію, яка займається колекціонуванням та спортом, – то це цілком нормально. Це в мене занадто великий апетит на гроші, це я просто злюся, що має чоловік захоплення. А чого б і мені не взятися ляльки колекціонувати, купувати їх у майстринь, що плетуть і мотають? І дівчаткам було б цікаво, і я дала б чоловікові спокій.
Я вже хотіла змиритися, адже чоловіка кохаю. Він у мене справжній красень, веде здоровий спосіб життя, тож на погані звички грошей не витрачає, як інші. Та нещодавно на роботі я переглядала жіночий журнал і несподівано побачила світлину, де мій чоловік після змагань в оточенні красивих жіночок щасливо всміхався. Так я випадково дізналася, що моїм благовірним захоплюються багаті дами, які полюбляють бувати глядачками на перегонах байкерів і навіть робити ставки.
Я не поспішала з висновками щодо вірності Сергія, але все ж вирішила ближче познайомитися зі світом, в якому живе мій чоловік. З колекціонерами він зустрічався в будні після роботи. Там були тільки чоловіки. Вихідні, навіть незважаючи на негоду, чоловік проводив із байкерами.
Якось на перегони я напросилася поїхати з ним. Сергій пропонував узяти й дівчаток, але я не ризикнула брати доньок на це видовище з неймовірним ревом звуків, а залишила зі свекрами. Сама ж стала в гурті глядачів. Серед них була купка панянок, які жваво обговорювали то якогось Макса, то Влада, то Дена. Але пролунало також ім’я Серьожка.
Коли закінчилися перегони, частина глядачів побігла вітати учасників. Поцокотіли на шпильках і наші дамочки обіймати й фотографуватися зі своїми кумирами. Сергій швидко залишив фанаток і підійшов до мене сказати, що вони чоловічою компанією збираються в кав’ярні, тож він підвезе мене до центру, щоб далі я сама добиралася додому. Я була така стомлена від гулу мотоциклів, що не сперечалася, хоч бачила, що дамочки їхали в напрямку тої самої кав’ярні, щоб розбавити сильну половину людства своєю прекрасною.
Дочекавшись понеділка, я в обідню перерву, прихопивши з собою журнал зі світлинами байкерів, поїхала в улюблену чоловікову кав’ярню. Поки чекала замовлення, гортала журнал, намагаючись привернути увагу офіціантки.
– О, ці хлопці – то наші завсідники. Знаю всіх, ось це Денис, це Сергій… Ці фанатки також останнім часом тягнуться за ними.
– Я з вигляду знаю ось цього, – тицьнула я пальцем в обличчя Сергія, – а він одружений?
– Не знаю. Але ця пані, – офіціантка вказала на високу білявку, – так і горнеться до нього щоразу.
Вдома я поставила чоловікові ультиматум. Ні, я нічого не сказала про свою «розвідку», тільки поставила його перед вибором:
– Або ти четверту частину від твоєї зарплати віддаєш мені, або я подаю на аліменти, і суд присудить більше.
– Ми не розлучені, живемо під одним дахом, і я маю платити аліменти, – зайшовся сміхом Сергій, – а таке можливо?
– Побачиш.
Мені все-таки довелося виконати свою обіцянку, і я виграла справу. Чоловік ображений. Свекри зі мною не розмовляють. А мені байдуже. Чи я розлюбила? Чи я неправильно вчинила? Скажіть мені, як іще можна було вчинити в моєму випадку?
