— Від твоєї правди, доню, краще нікому не буде. Повір мені! Є речі зробивши які потрібно усвідомити помилку і просто забути. Не смій навіть натякати. Готуйся до весілля і надійся, що ніхто і ніколи про це не дізнається!
Я знаю, що повинна це зробити. Знаю, що не можна починати подружнє життя з брехні, але так складно вимовити ці слова. Як можна сказати своєму нареченому, що рік тому я його зрадила? Це була помилка, про яку я шкодую кожен день свого життя. Але ж він пробачить? Він повинен мене пробачити …
Я зустріла його багато років тому. Дуже багато … Мені здається, що ми знайомі все життя. З дня нашої першої зустрічі пройшло трохи більше восьми років. Спочатку ми довго зустрічалися, потім стали жити разом. Ми любили один одного, і тільки це мало значення. Якось питання про весілля відійшло на другий план. Мені це не потрібно було, а він не поспішав робити мені пропозицію. Але в якийсь момент ми притерлися одне до одного, і перестали цінувати те, що мали. Тоді в моєму житті і з’явився ВІН.
Моя безпосередня начальниця пішла в декретну відпустку, а на її місце запросили тимчасово молодого чоловіка. І, звичайно ж, в мені прокинувся інстинкт хижачки. Мені хотілося сподобатися і проявити себе. Леонід, так звали мого нового керівника, почав проявляти до мене інтерес. Слово за слово і ми зблизилися. Це було просто мана. У нас відбулася близькість, і відразу після неї ми зрозуміли, що це було помилкою і домовились зробити вигляд, що нічого не було. Мій хлопець ні про що не здогадався. Тільки потім я зрозуміла, наскільки його люблю і хочу бути з ним.
Йшов час, а я забути ніяк не могла цієї зради. Ночами мені снилося, що мій коханий дізнався покинув мене. І тут, мій хлопець подарував мені перстень. Він сказав, що такої чесної, доброї і рідної людини більше в його житті не буде, і він хоче постаріти поруч зі мною. Замість відповіді я розплакалася. Мені хотілося розповісти йому, як він помиляється, яка я зрадниця, що зрадила його і не гідна його. Мій хлопець не міг зрозуміти, що зі мною, але заспокоював мене.
Після того як я дала згоду узаконити наші стосунки, то вирішила запитати поради у своєї мами. Я розповіла їй, що накоїла. Вона уважно мене вислухала і сказала, що від моєї правди краще нікому не буде. Мій майбутній чоловік навіть якщо і простить мене, то за її словами це залишиться в його свідомості назавжди. Він перестане довіряти мені, і на кожному кроці буде чекати від мене зради. Не знаю, чи має рацію моя мама, але вона життя прожила. І я вирішила зайнятися підготовкою весілля. Але забути я не змогла, і сумніви в правильності мого вибору накрили мене з новою силою.
І ось, у нас приготування до весілля йдуть повним ходом. Я купила сукню і замовила ресторан. Але як можна йти до вівтаря з таким тягарем на душі. Але, якщо я розповім, чи зможе він пробачити мене? Точно знаю, що я не зможу жити з цією таємницею.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news -заборонено.
Головне фото – pixnio.