Прохолодна вода приємно охолоджувала і трохи масажувала, м’яко, але наполегливо проганяючи сон. Соня стояла під душем, і ліниво розмірковувала про сьогоднішній день, він обіцяв бути чудовим. Вчора зателефонував її чоловік, і запропонував їй зустрітися та пообідати.
Ура, вона витримала, він першим пішов на мирову угоду! Після десяти років їхнього шлюбу, вона кілька місяців тому, зібравши валізу, поїхала до батьківської квартири, сподіваючись, що це змусить чоловіка переглянути своє ставлення до їхнього спільного життя. Все частіше він затримувався, іноді від нього пахло чужими парфумами, але Сергій все заперечував, та вона особливо й не допитувалася, розуміючи, що не готова щось змінювати. Потім, відчуваючи свою провину перед дружиною, він задаровував її дорогими подарунками. Чим дорожчий подарунок, тим більші сумніви роїлися в голові Соні, що ж такого було, що він так розщедрився? Все частіше вони сварилися і не розуміли одне одного.
Їхньому синові Владу, було дев’ять років і зараз, він разом з її батьками був в Англії. Батьків запросили викладати в одному з коледжів, і на спільній сімейній нараді було вирішено, що вони візьмуть із собою онука, подивитися країну, вивчати мову та з далеким прицілом на те, щоб далі дитина тут навчалася у коледжі.
Щоденні турботи про дитину зближали подружжя, але коли Влад поїхав з бабусею та дідусем, цей потужний канат між ними зник, і залишилася порожнеча. Соня намагалася поговорити з Сергієм, але він завжди уникав розмови. І ось, після чергового з’ясування стосунків без їхнього прояснення, Соня, сказавши, що їй треба все обміркувати поїхала до батьківської квартири.
У її улюбленому салоні краси, майстри подбали про те, щоб вона виглядала надзвичайно. Стрижка, укладання, макіяж, манікюр – все було якісно. З дзеркала на неї дивилася вродлива і доглянута молода жінка. Ніхто б не дав їй її 33 роки, максимум 27. Вона залишилася задоволена своїм відображенням і, викликавши таксі, вся сповнена приємних очікувань, поїхала до ресторану, який вони з чоловіком дуже любили і часто там бували.
Сергій сидів за столиком та потягував коктейль. Він оцінюючим поглядом окинув свою дружину, і на його обличчі відобразились і задоволення, і жаль одночасно. Соня посміхнулася і присіла на запропонований стілець, її чоловік завжди був галантний.
Вони розмовляли, обговорювали, що сталося у кожного за той місяць, доки вони не бачилися, що кожному з них розповів Владик телефоном, але весь час було відчуття, що ходять колами, оминаючи головне.
– Мені з тобою треба серйозно поговорити, – сказав Сергій і зробив великий ковток зі свого келиха.
– Хвилюється, – задоволено подумала Соня і приготувалася до того, що Сергій почне вибачатися, і просити її, повернутись до їхнього дому.
– Мені потрібне розлучення. Я хочу одружитися з іншою жінкою. – Випалив скоромовкою Сергій і знову зробив великий ковток.
Посмішка повільно сповзала з гарного обличчя Соні, а зміст сказаного, наночастинками, пробивався у її розум. У голові думки гасали, як шалені, натрапляючи одна на одну, розбиваючись, і ніяк не хотіли впорядкуватися.
Соня, з подивом, дивилася на свого чоловіка і не розуміла, як з нею таке могло статися. У голові пролітали їхні спільні щасливі моменти. Чомусь цієї секунди згадувалося тільки хороше, тільки те, що не хотілося втрачати, те, що вона вважала, буде з нею назавжди.
Вона пригубила келих, який замовив їй Сергій, і її погляд зупинився на його обличчі. Таке рідне… і водночас незнайоме.
– Я вже подав на розлучення, – суд, через три тижні. Я тут вже запізнююся, тож поки що прощай. – Сергій поспіхом підвівся, розплатився з офіціантом, і вийшов, залишивши здивовану Соню сидіти за столиком.
– Три тижні?!! Що можна зробити за три тижні? Як все виправити?
