Знаєте, які фрази зі свого дитинства я терпіти не можу? “Заощаджуй гроші, не витрачай на що попало, відклади краще, потім купиш щось пристойне” і “ці цукерки на свято, сукня теж, не носи абияк, притримай для особливого випадку”.
Ти можеш стати дорослою, прочитати купу книжок, наспілкуватися з безліччю геніальних людей, об’їздити чотири десятки країн, але у тебе в мoзку міцно сидять заклинання про те, що хороше треба б відкласти до кращого моменту. І гроші заощадити, щоб купити щось краще, а не ті бусики, яких тобі терміново захотілося.
І я весь час від цього тікаю. Від цих своїх відкладених на потім, на більш відповідний час, бажань.
Мені хочеться скоріше використати дорогий шампунь і цукерки в прекрасній оксамитової коробці; купити стопку книжок на гроші, призначені на оплату комунальних платежів; замовити найдорожчий салат, незалежно від того, чи голодна я в даний момент; викинути ще цілком придатні продукти і бігти купувати нові…
Я борюся, як вмію, з тими своїми установками. І ніби як гортаю чернетку, збираючись жити потім набіло. Правильно. Повно. Красиво. По – справжньому.
Читайте також: Роби, а не ний. А якщо ти нічого не робиш і не міняєш, значить, тобі добре. Будь чесний з собою
І зустрічаю таких же, як сама. Ми, захекавшись, біжимо кудись. Пам’ятаючи про те, що нам сказали в дитинстві – відклади, потім буде особливий випадок, не зараз.
Автор – Зоя Казанжі, опубліковано у “Блоги Обозреватель”,
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
