Я була на сто відсотків переконана, що чиню правильно, адже вкладаю гроші в дві різні нерухомості і маю шанс хоч в якійсь з них жити. Але все так повернулося, що я без грошей, без житла і без сім’ї. Я не знаю, де я помилилася і прошу вашої поради.
Я сама з села, вийшла заміж і ми переїхали з чоловіком в місто. Там працювали і знімали квартиру, але скоро зрозуміли, що діла не буде і прийдеться їхати назад село до моєї мами чи до нього. Тоді Юрко сказав, що поїде на заробітки.
Я вирішила поїхати з ним, але й там теж парі жити теж дорого. Дешевше жити на квартирі з гуртом чоловіків, як і мені з гурбою жінок.
А далі я вже й дитину чекала і вирішила, що вертаюся я в Україну і буду жити у мами, щоб так економити гроші, які Юрко мені буде пересилати.
Юрко мене дуже просив економити, але я його не послухала і не казала йому, що я вирішила в материній хаті зробити ванну і всі умови, бо як буде дитина, то де мені бігати з відрами.
Але я не розрахувала, що провести воду до хати, то дуже дорого, бо це не просто провести трубу, а треба подумати про те, як та ванна буде обігріватися. Прийшлося робити ще й газовий проект на опалення, що потягнуло гроші, а далі самі матеріали, а робота.
Хата вся наче обшарпана, порядку ні в одному куті, адже майстри не прийшли і роблять, а то одного нема, то другий вже не робить, моє бути перше зроблене.
Я так вже знервувалася, що вже нічого не хотіла, але гроші то зникали. Але якось все скінчилося через рік, я привела на світ сина, Юрко бачив його лише по відео.
Він мене питав чи я купила квартиру і я сказала, що так, але то було пів правди.
Я взяла дольову участь в новобудові, тому мала кошти на хату в селі. І так я думала, що і там, і там встигну, але ж то одне думаєш, а інше робиться.
Забудовник дуже тягнув з будовою, але мені було краще, бо я так виплатила всі частки, але Юрко думав, що я вже роблю ремонт в квартирі і надумав їхати сюди.
Я не знала, як йому сказати, що мені треба й в селі дах перекрити, бо шкода, коли на такий ремонт дощ капатиме.
І я попросила його ще на рік лишитися, сказала, що дуже ремонт дорого вийшов і ще треба грошей.
Юрко щось став підозрювати, але я казала, що все добре.
Нарешті квартиру здали, я почала робити вже ремонті так само майстри то все тягнули, я напозичалася грошей, казала, що буду віддавати. Як тільки чоловік приїде.
Але той приїхав раптово.
І тут як почалася з нього критика перти, що я все не так зробила. я мовчу, вже ми на квартирі живемо, а тут мама впустила сестру до нас в селі жити, бо та не має де.
Як це Юрко взнав, то мало не луснув:
– То твоя сестра буде зі своїми жити в хаті, на яку я заробляв? Нічого не знаю – йди туди і живи, а я буду тут.
Я прийшла до мами, а там вже Неля з дітьми, її чоловік по хаті ходить та чухається та прицмокує, а мама лиш каже:
– Та всі помістимося, то ж треба перебути, ви ж рідні.
Здавалося б, що є три кімнати та можна поміститися, але вони мене просто виживають своїм гамором, вони не дивляться, що дитина мала хоче спати, то рипаються, то голосно говорять, то телевізор дивляться.
Я вже сто разів просила Юрка мені пробачити, бо я хотіла, як краще, а він каже, що я витратила його гроші без йог відома і він мені більше не довіряє.
Тепер виходить, що я ніде не маю права, хоч всюди старалася зробити добре для себе і своєї родини.
Як мені бути, що порадите?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
