Ти бачила, що Тарас приїхав? – просто ввірвалася в квартиру Світлана.
Бачила, – буркнула Алла.
І що? Він вже тобі щось писав?
Ні. Ми ж розійшлися.
Ой! Розійшлися-зійшлися. У вас мексиканські пристрасті, – й далі гіпнотизувала поглядом Світлана.
Мені байдуже. Ні я йому, ні він мені не пише. І на тому крапка.
Але це була неправда. Бо, по-перше, Тарас таки їй написав з проханням зустрітися, а по-друге, вона ввесь цей час моніторила його місце перебування.
А почалося все з того, що Тарас їй сказав, що має розібратися в собі і тимчасово пориває їхні стосунки. Наголос був на «тимчасово», але Алла чітко розуміла, що це просто відмазка. Вона пройшла всі кола копирсання в собі, в ньому, в стосунках і не знайшла жодної відповіді чому так сталося. В її стрічці новин висвітлювало Тараса біля пальм, біля моря, з мавпочкою, з лавочкою. Алла ревно слідкувала чи нема його з якою козою, далі перевіряла, хто вподобує його світлини і мало не математичним способом доходила до вичислення дівулі, через яку він її кинув.
Він ще не встиг виставити фото з аеропорту, а Алла вже вичислила, що він приїжджає з дня на день, тому, навіть, сміття виносила в повній бойовій розфарбовці. А що? Отак здивовано закліпає приклеєними віями: «О, ти приїхав? А я тут зовсім не змарніла від переживань, а, навпаки, цвіту і пахну».
Він написав, а в її душі запустився цілий механізм надзвичайного реагування: де зустрітися, що одягти, яку зачіску зробити і про що говорити. Однозначно, вона не проситиметься назад. Ні. Вона жінка горда і знає собі ціну. Але якщо він, то трохи подумає і через день-два згодиться.
Тарас і так був красенем, а зараз білів зубами на засмаглому лиці. «Тримайся, шмато!» – вгамовувала мізки Алла.
Чудово виглядаєш, – почав він з компліментів.
Дякую. Ти теж.
Вибач. Що не писав.
Нічого. Це було на краще. Дало мені час все обдумати.
І мені. Я скучив за тобою.
Я кидаю тебе.
Останні їхні фрази спантеличили обох і не лише тим, що були сказані синхронно. Алла хотіла прикусити язик, бо й приблизно такого не хотіла. Тарас був просто вражений, бо не такого результату сподівався. Далі знову синхронізувалися в «Вибач!», в нервовому смішку і прощанні..
Алла йшла додому в абсолютно спантеличеному стані. Як вона могла відштовхнути від себе Тараса? Оцим от язиком таке ляпнула? Ота голова взагалі контролює цей клятий язик? Яке покарання собі придумати? Місяць без солодкого? Щоденний фітнес? Жорстку дієту? Шугаринг?
Відключила телефон, домофон, інтернет і лягла спати. Заснула, на диво, швидко, хоч мала б гризти совість. Зранку прокинулася з дивним відчуттям спокою. Пішла в магазин по каву без макіяжу. А далі зробила просто страшне – видалила Тараса з друзів і телефону.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.
