Коли Віталія з Кирилом придбали в кредит квартиру, радості подружжю не було меж. Хоч і сплачувати доведеться роками, але ж своя оселя. Двоє донечок підростає – Оленка й Маринка: п’ятнадцять і вісім років, про вищу освіту для дівчат треба подбати, але ж мамі підвищення на роботі обіцяють і, відповідно, вищу зарплату, тож сім’я справиться, гадали. Але так буває: де радощі, там і прикрощі трапляються.
Щаслива Віта завжди ділилася радісним і наболілим із найближчою подругою і коліжанкою Ритою. А ще вона її жаліла, бо в свої тридцять п’ять жінка була сама, хоч і розумна, і, як у юності, струнка, але жіночого щастя не мала. В обідню перерву жінки, не виходячи з кабінету, бо мали багато роботи, вирішили перекусити домашніми тістечками з кавою. Побачивши Вітин кулінарний шедевр, Рита поморщила носа:
– Ой, не введи, во іскушеніє, подруго, а то, прощай, моя таліє, і привіт, целюліт.
– Та не напрошуйся на комплімент, Ритуля, твоя талія й до шістдесяти есме не дотягає.
– Звісно, ранкова пробіжка плюс фітнес після роботи та у вихідні. Та й тобі не зашкодило б зайнятись собою, а то ще Кирило на стрункіших заглядатися буде.
– Ніколи мені собою зайнятися, чоловік мене і такою любить, та й підвищення на носі.
– Не твоє, а моє підвищення, подруго, – не відчуваючи докорів совісті, сказала Рита.
Те, що Віта почула у відповідь, настільки її збентежило, що вона, сьорбнувши гарячої кави, навіть не торкнулася до печива.
– Як же так, Риточко, чому ж ти погодилась? Мене ж до цієї посади готували.
– А потім передумали. В тебе сім’я. А в мене ні дітей, ні чоловіка. То хто буде більше віддаватися роботі?
Зразу ж після цієї розмови Віта відчула слабкість і запаморочення. Ми їй викликали «Швидку», зателефонували до Кирила, але в лікарню поїхала з нею Рита. Шукаючи причину підвищення тиску, так як Віта казала, що ніколи з цим проблем не мала, тому кілька чашок кави завжди собі дозволяла, лікарі ретельно оглянули і приголомшили висновком: Віта при надії. Незабаром примчав у лікарню і Кирило, щоб дізнатися причину і підтримати дружину.
Вітина сім’я була ошелешена новиною про майбутнє поповнення родини, переймалися, як то нелегко буде і кредит сплачувати, і на маля витрачатися, та все ж вирішили на вихідних майбутнє поповнення сім’ї відсвяткувати.
Коли прийшла довгождана неділя, Кирило рано пішов з дому, зіславшись на невідкладні справи, а в піцерію, мовляв, ще встигнуть після обіду, коли він повернеться додому. Але так як чоловік довго не повертався, Віталія взялася за звичну працю й приготувала піцу кількох видів на кожен смак собі і дітям, щоб відсвяткувати з доньками без глави сімейства, який навіть на дзвінки чомусь не відповідав. Стривожена Віта зателефонувала подрузі, щоб поділитися переживаннями й тривогою.
– Та нічого з ним не сталося, – відповіла Рита, – десь у любки засидівся. Чоловікові сорок, криза середнього віку, старша донька майже на виданні, а ти зібралася третю народити. І так за фігурою не слідкуєш, а то взагалі тебе рознесе.
– Та що ти кажеш таке? Кирило любить мене таку, як є. Краще б порадила, куди звернутися: в лікарню чи в поліцію.
– Гаразд, скажу, нікуди не звертайся: у мене він. Ну зайшов поговорити, посиділи, випили чаю, він і задрімав на дивані.
– На дзвінки чому не відповідав?
– Телефон залишив у машині, а мій розрядився. Слухай, дала б ти чоловікові спокій. У нього стрес: квартира в кредиті, він же на зарплату твою розраховував, а не на те, що сидітимеш у декреті.
Віта спересердя кинула слухавку, але через свою наївність і допустити не могла, що втрачає чоловіка. Кирило повернувся тільки вранці. Щось винувато белькотав про втому, несправну машину, боячись глянути дружині в очі. Діти вже були готові їхати з батьком до школи, але Віта відмовилася з ним у машину сідати, демонструючи свою образу. Вона вирішила відпроситися в керівника і піти в поліклініку.
Лікарка дуже рекомендувала Віталії лягти на збереження, так як вік(37р.), підвищений тиск, очевидно, через переживання, серйозні чинники для здоров’я і мами, і дитини, тож вона змушена була зателефонувати чоловікові, не підозрюючи, чим це для неї обернеться.
Старша донька Віталії взяла на себе обов’язки господині: готувала сніданок і вечерю, прала, прибирала, опікувалася молодшою сестрою, ходила до мами у стаціонар. Проте Кирило вважав, що дуже потрібна допомога Рити. Подруга почала приходити «допомагати» Оленці й поводила себе, як повновладна господиня: повчала старшу, робила зауваження молодшій. Потім тато дякував їй та йшов проводжати, а повертався, коли дівчатка вже спали.
Кирило навідувався в лікарню, але Віталія продовжувала демонструвати образу, бо чоловік так і не зміг чітко пояснити, чому не ночував удома, адже саме цей випадок і спровокував загострення. Він не цікавився, чи має вона гроші на ліки, а вона нічого й не вимагала. Віта, справді, мала кошти на непередбачене лікування і надіялася, що чоловік зі своїх грошей сплатить черговий внесок за кредит, поки не пролунав дзвінок із банку, чому не сплачують вчасно.
Віталія стала переконувати лікарку, що почувається краще, виконуватиме її рекомендації, тільки б виписала. Вона, не повідомивши чоловіка, викликала таксі, а коли приїхала додому, застала цікаву картину: Рита куховарила й метушилася на кухні, як справжня господиня в квартирі, Кирило сидів у вітальні й переглядав якісь документи.
– Треба серйозно поговорити, – без всякого вступу розпочала Рита, – ми з Кирилом давно кохаємо одне одного і хочемо разом жити. Він жалів тебе й не відважувався ніяк сказати, а ти ще й вирішила його дитиною прив’язати. То ми тобі пропонуємо дати розлучення, на суді не признаватися, що ти при надії. Зате він тобі залишає квартиру в рахунок аліментів, а я розраховуюся з роботи, й ти займаєш вищу посаду. Це й так защедро для тебе, так що не претендуй на більше.
Віталія на диво спокійно вислухала пропозицію, дала згоду на розірвання шлюбу, прийняла всі умови. Вона вже знала, що найголовніший чоловік у її житті ще буде – це її синочок. А впоратися з малечею допомагатимуть доньки і мама, яка приїде з її рідного містечка. Але це ще не кінець історії жінки Віталії та її двох зрадників – чоловіка і подруги, які на чужому нещасті свого щастя так і не збудували.
