fbpx

– Вітчим тебе як рідну виховував, тому ти маєш поділитися спадком з сестрою, тобі одній дві квартири забагато!, – каже мені мама

Зі зведеною сестрою я ніколи особливо не родичалася, а тепер, виходить, ще й з матір’ю остаточно перерву спілкування, бо не хочу її зрозуміти, як вона вважає.

За її словами, мене вітчим як рідну прийняв і виховував, тому я тепер маю поділитися спадщиною свого рідного батька з сестрою, яка не має до неї жодного відношення.

У мене багато питань вже до самої постановки питання “вітчим тебе як рідну виростив”. Я бачила, як він виховує рідну, до мене такого ставлення не було.

Я взагалі вдома була на правах свійської тварини, яку годували і терпіли до певного часу. Саме через вітчима я і не пішла до десятого класу, він наполіг, щоб я пішла до коледжу, бо там давали гуртожиток.

Про яку турботу і любов тут можна говорити? Я нового одягу в очі не бачила, але не через економію та брак грошей, а тому що “нащо їй нове купувати, вона речі носити не вміє”.

У сестри таких проблем не було, вона була обласкана і матір’ю, і батьком. Мене це не дивувало, тому що з раннього дитинства мені мама говорила, що “Тато Ірці молодець, заробляє, а твійлюбить лиш за комір залити, тішся, що я в дитячий будинок тебе не здала”.

Вітчима мама обожнює, тому що він “взяв її з дитиною, годував, одягав, виховував не свою доньку”. От просто цирк, інакше не скажеш. Рідну доньку мама з вітчимом забула одразу після того, як я переїхала до гуртожитку.

Я на першому курсі приїхала якось додому, то вітчим влаштував мені таку вичитку, що мало вуха не відсохли, що я там роблю, я ж вже доросла, живу окремо. Більше я не їздила додому.

Якби не мій тато -“любитель залити за комір” та бабуся, взагалі не знаю, як би я вижила. Мама переказувала на місяць по п’ятсот гривень, вважаючи, що мені цього має вистачати.

З батьком і бабусею по батькові я відновила стосунки, коли перестала жити з матір’ю і вона викреслила мене зі свого життя.

Ніякий тато виявився не чакролюб, але заробляв він не стільки, скільки вітчим, не зміг матері дати того, що їй треба було, ось вона і пішла. Батьку не сказала, куди переїхала.

Я сама прийшла до нього, коли не мала що їсти. Думаю, хоч гляну в очі людині, через яку так живу. Напрочуд тепло мене зустрів, навіть заплакав, коли зрозумів, хто перед ним стоїть. Я таким прийомом була зворушені і ошелешена водночас.

Потім він мене з бабусею познайомив, і тільки тоді я зрозуміла, що означає сім’я, яка любить мене. На жаль, бабусі не стало, коли мені було сімнадцять років.

Свою квартиру вона хотіла заповісти мені, але не встигла. У спадок вступив батько, пообіцявши, що коли мені буде вісімнадцять, він на мене її переоформить, щоб уже не було жодних точок дотику до матері.

А їй, до речі, було байдуже, як я, що зі мною. Вона лише писала повідомлення на свята та й все. Ну, зрідка писала “як справи”, отримавши відповідь “нормально”, переставала вдавати турботу та увагу.

Я з гуртожитку переїхала до батька, ми добре з ним жили, але через п’ять років його не стало. Просто ліг спати і не прокинувся. Я була налякана, розгубилася, не знала, що робити, куди тікати, і в цьому стані зателефонувала матері.

Вона приїхала, коли я вже прийшла до тями і зібралася, викликала швидку, почала щось робити. Але в голові стояв туман, тому я методично відповідала на її розпитуваннями, а з ким батько жив, а як там бабуся, чи є інші діти.

Мені тоді здавалося, що вона хоче допомогти, вона з’ясовувала кількість спадкоємців. Серед спадкоємців була лише я. Тепер обидві квартири належать мені.

Мама ж вирішила, що для мене одної це буде занадто, тому я повинна одну квартиру віддати сестрі.

– Вітчим тебе як рідну виховував, тому ти маєш поділитися спадком з сестрою, тобі одній дві квартири забагато!

Розмова ця відбулася одразу після похорону, я тоді вже трохи відійшла, тому матері просто показала де у нас двері.

За ті кілька років, що я жила з татом, він зробив для мене в рази більше, ніж вітчим за десяток років. Тому я ні йому, ні тим більше його донці нічого не винна.

Мама не втрачає надії “достукатися до моєї совісті”. За останні півроку вона мені дзвонила частіше, ніж за попередні п’ять років.

Я її спеціально не блокую, цікаво, коли до неї дійде, що її коханій Ірці нічого тут  не світить?

You cannot copy content of this page