Ми з чоловіком одружені п’ять років. У нас двоє маленьких діток. Чоловік нас забезпечує, тому я можу дозволити собі повністю присвятити себе собі і родині. Ми ніколи не сварилися сильно, тільки через дрібниці. В принципі це природно для кожної сім’ї.
Коли я з ним познайомилася, то він представив мені свою найкращу подругу, як він тоді сказав. Вони разом працюють і дуже довіряють один одному. Мені тоді було лише 20 років і у мене не викликало зайвих здогадок. Володимир старший за мене на десять років. На той момент він вже був реалізованим і міг дозволити собі непрацюючу дружину. Хтось скаже, що мені пощастило. Так, я згодна, бо кохаю його по-справжньому.
Весь цей час в шлюбі ми дуже дружні і вірні одне одному(я так думала). Ця його подруга, дуже часто приходить до нас в гості. У неї немає своєї сім’ї, тому весь свій вільний час вона в проводить в колі нашої. Діти її просто обожнюють. Вона змогла знайти до них підхід, і це за умови, що вони практично не йдуть на контакт зі сторонніми людьми. Але в цьому випадку їх характер був приборканий і приручений.
На кожне велике свято Володя запрошував подругу до нас. Якщо це було жіноче свято, то і їй готував подарунок. Згодом я до неї настільки звикла, що почала сприймати як члена сім’ї. І вже ні одна подія в нашому житті не обходилася без її присутності.
Але недавно ми святкували день народження чоловіка. Коли підійшов час укладати дітей спати, то я відлучилася від гостей і пішла в кімнату до дітей. Зазвичай, весь процес укладання займає у мене більше години. Діти люблять послухати довгу казку на ніч, а після ще полежати в обнімку перед сном. Ось і виходить, що я не звільняюся від них раніше ніж за півтори години.
Цього разу сини дуже вимоталися емоційно і фізично, тому мені не довелося довго з ними возитися, і я швидко звільнилася. Але про це знала тільки я. Тому, коли я повернулася, то зрозуміла, що мене так рано ще не чекали. Я випадково побачида свого чоловіка з, так званим, другом сім’ї.
Володя з Інною були впевнені, що я з дітьми на другому поверсі, тому усамітнилися в кабінеті чоловіка. Але, мабуть, дуже сильно поспішали, тому погано закрили двері. Проходячи повз кабінету, я почула їх. Мало того, мені ще вдалося, і побачити їх краєм ока через прочинені двері.
Від побаченого у мене земля пішла з-під ніг. Їх поведінка однозначно дала мені зрозуміти, що ніякі вони не друзі. Вони зустрічаються! І як я тепер розумію, вони зустрічалися весь той час, поки ми з чоловіком одружені. У мене голова пішла обертом. Але згадавши, що через півгодини буде торт, взяла себе в руки і вирішила поки нічого нікому не говорити. Спочатку мені потрібно все обдумати, а потім вже приймати рішення.
Я зробила вигляд, що тільки-но спустилася від дітей і пройшла в гостьову кімнату. Слідом прийшов чоловік, ну а після і «друг сім’ї» повернулася. Чоловік підійшов до мене, і поводився дуже ніжно і мило. Я на мить забула про те, що вже знаю, і мені стало так тепло і затишно поруч з ним. Але прийшовши до себе, я постаралася приховати всі свої емоції і запросила всіх до столу.
Коли всі розійшлися, ми теж пішли відпочивати з чоловіком. Заснути я не змогла. Все думала і не могла зрозуміти: як можна було стільки часу мене обманювати?! І як можна було впустити її в нашу сім’ю, допустити її спілкування з нашими дітьми, і змусити мене повірити в те, що вона дійсно подруга?! Навіщо?! Вона ж самотня дівчина і була такою на момент нашого одруження, чому тоді він одружився зі мною? Мені в голову не приходить жодне логічне пояснення. Можливо, ви підкажете?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
