Знаєте, я завжди вважала свого молодшого брата Євгена не просто братом, а ледь не сином своїм рідним. Наші батьки пішли у засвіти, коли Євген був ще підлітком, і з того часу я взяла на себе роль його опікуна.
Мені було лише двадцять, коли я залишилася з ним, але я знала, що маю зробити все, щоб він виріс гідною людиною. Я старалася, як могла: працювала на двох роботах, допомагала з навчанням, підтримувала у важкі моменти.
Добре, що рідня не залишала нас, не забували. Разом ми впорались і Євген скінчив школу, а потім вже й інститут. Коли у Євгена з’явилась дівчина, я поступилась їм квартирою, а сама переїхала у житло свого чоловіка. Брат був дуже вдячний, казав, що ніколи не забуде, як же ж багато я для нього зробила.
Коли Євген одружувався, він попросив мене бути на його весіллі за маму. Звісно, рідної нашої мами нам ніхто не замінить, але коли запросив тамада до танцю молодого із його мамою, брат підійшов до мене. Побажання я казала і від свого імені і від імені наших батьків, які хоч і не були в залі фізично, але точно були присутні поруч наш душею у такий важливий день.
Дружина брата, Олена, на перший погляд була чудовою дівчиною. Ми швидко знайшли спільну мову. Разом ходили по магазинах, обирали сукні, меблі для їхнього нового житла, а коли вона повідомила, що при надії, ми разом обрали коляску і купу милих речей для майбутнього малюка. Мені здавалося, що я стала частиною їхньої родини, і це мене дуже тішило.
Коли настала довгоочікувана подія – поява мого племінника, я вирішила зробити для Євгена та його нової сім’ї щось особливе. Це було моє бажання подякувати їм за те, що вони щасливі, і відсвяткувати появу нової частинки нашої родини.
Я організувала свято. Прикрасила квартиру Євгена кульками, замовила банкет у ресторані, запросила наших родичів і друзів. Я вкладала в це всі свої сили, енергію та гроші, адже це була подія, якої ми чекали разом. Я хотіла, щоб цей день запам’ятався на все життя.
Коли ж Олена зайшла до квартири разом із немовлям, я вже чекала її разом із гостями. Усе було готово: стіл заставлений їжею, квартира виглядала святково, всі були радісними й з нетерпінням чекали зустрічі з малюком.
Проте реакція Олени мене вразила. Вона зовсім не зраділа. Натомість запитала з подивом, чому всі зібралися і навіщо це взагалі було потрібно. Я не розуміла, чому її це засмутило. Адже це ж свято для них, для їхнього малюка!
Гості почали сідати за стіл, намагаючись розвеселити Олену, але вона лише похмуро сказала, що йде до іншої кімнати, і зачинилася там разом із дитиною.
Мені стало прикро, але я вирішила, що вона просто втомлена і, можливо, їй потрібно трохи часу, щоб прийти до тями. Я пояснила це всім, намагаючись підтримати святковий настрій.
Проте коли годинник показав десяту вечора, а гості ще сиділи за столом, Олена вийшла з кімнати. Я побачила її погляд – злий, холодний.
Вона гучно попросила всіх негайно покинути квартиру. Було ніяково. Люди почали швидко збиратися, вибачатися, але я спробувала їх зупинити. Тоді Олена повернулася до мене і почала:
– У тебе немає ні совісті, ні такту. Ти навіть не подумала запитати дозволу чи порадитись?
Мої щоки стали одразу кольору стиглої вишні. У мене в голові не вкладалося, як вона могла так зі мною говорити. Я ж хотіла тільки якнайкраще!
Я витратила стільки сил і коштів, аби організувати це свято для них, а тепер вона виставляє мене, ніби я зробила щось неприпустиме? Гості швидко розійшлися, а я повернулася додому, розчарована й ображена.
Відтоді Олена не спілкується зі мною. Євген теж став трохи відстороненим. Я кілька разів намагалася з ним поговорити, пояснити, що я просто хотіла зробити щось добре для їхньої родини, але він лише тихо відповідав, що Олена дуже засмутилася і що, можливо, я справді переборщила.
Я не розумію, у чому моя провина. Хіба святкувати появу дитини – заборонено? Хіба в моїх діях було щось образливе чи неправильне?
Я хотіла створити їм атмосферу радості, підтримати їх, а натомість отримала відчуження і купу негативу.
От скажіть, хіба так справедливо? Ви бстали у такий день виставляти гостей геть. Сказали б таке людині, яка до вас з усією душею?
Ну поясніть, чого така реакція?
Головна картинка ілюстративна.
