Intermarium-Новини Міжмор'я

Ми з Інною знаємо один одного багато років. Стали найкращими подружками ми ще у школі. Потім ми навчалися разом в інституті, тільки працювати стали у різних організаціях. Але дружити, спілкуватися та допомагати один одному продовжували.

Нині Нам по 45. Вона вже встигла тричі вийти заміж. Ну а я і досі зі своїм Петром у щлюбі. Доньки он, скоро заміж повискакують, уже наряди обирають.

З Інною у нас дружба крізь терни. Вона важко пережила зраду першого чоловіка. Я її як могла підтримувала. саме до мене вона бігла, коли виходив із берегів її другий чоловік. Мій Петро не раз її захищав. Після свого другого розлучення вона в мене жила кілька років, навіть. Наші діти як братики і сестрички. та що там казати, якщо у нас ключі від квартир одна одної.

Читайте також: Нещодавно я дізналась про те, що невістка моя допомагає своїй мамі. Не багато, там тисячу, чи дві щомісяця перекидає, але мене це зачепило. Справа в тому, що я уже восьмий рік на заробітках із чоловіком і білшу частину заробленого саме сину передаємо. Коли ж я запитала у невістки, як так, то почула дуже дивне виправдання

І тут їй пощастило: на неї звернув увагу власник великої компанії. Інна туди бухгалтером влаштувалась. Вона жінка дуже розумна і симпатична. Він почав залицятись і через місяць запропонував їй стати його дружиною. Інна дуже сумнівалась, чи варто у такому віці сходитись, але я говорила їй, що то може бути і доля. Її обранець був вдівцем, діток не мав. Та й людина він, ніби хороша, тож чому б і ні.

Інна таки вийшла заміж. Багато хто підсміювався, але було весілля, біла сукня і ми усі раділи за нашу красуню Інну. Вона сяяла щастям і красою.

Минув рік. За цей рік Інна мені жодного разу не зателефонувала. На мої дзвінки вона не відповідає. Якось ми з нею випадково зустрілися на вулиці, так вона вдала, що ми з нею не знайомі.

Я не знаю, як це так можна. Вона не хоче зі мною спілкуватися тому, що тепер вона стала дружиною багатої людини. Але хіба це привід забути про багаторічну дружбу?

Адже і я, і мій чоловік стільки разів Інні допомагали! Як усе це можна було забути?

Від знайомих я знаю, що шлюб у неї щасливий. Нині вона проживає за кордоном туди ж і дітей забрала. Кажуть, що старша донька ось-ось заміж вийде.

Карінка моя похресниця, але і вона не спілкується зі мною.

Скажіть, хіба ж то нормально? так прикро втратити близьку людину, так важко розчаровуватись в людях.

Чому ж гроші  і достаток так часто примушують людей забувати про справжні цінності у житті?

08,06,2023

Головна картинка ілюстративна.