Коли переводять годинники на зимовий час, Оксана відчуває, що справедливість існує. Бо тепер вона не якась там заспана сова, а цвірінькаючий жайворонок, що завжди вчасно приходить на роботу.
Вона б приходила вчасно, чесно, але її дорогу перекривають магазини весільних суконь і Оксана застигає.
Які ж вони гарні, легкі, пишні, елегантні. Якби ці сукні не були такими ніжними хмаринками, то виходити заміж ніхто б не хотів. От пішла в джинсах і розписалася. Страшно незабутня подія. А в цьому платті ти пливеш над повсякденням, ти перескакуєш найвищі планки умовностей, ти осягаєш сенс і мету життя з цим чоловіком, який йде поруч і жаліє, що одружується.
– Так кортить заміж? – не раз чує глузливі шпильки від чоловіків, жінок. Так підходять до неї знайомитися будь-які чоловіки, які бачать в її замріяному погляді простоту і наївність.
– Так кортить поміряти. Я вже заміжня.
Оксана не бреше, вона справді одружена з Андрієм уже шість років. І їхня церемонія була саме така «модна і просунута». Гуляли містом і літній дощик загнав їх на ганок РАЦСу, і Андрій став на коліно, і попросив зайти, і подати заяву.
Вони тоді більше часу витратили на планування весільної подорожі, ніж на весільний одяг. Буденно зайшли і розписалися, а потім пішли робити ще багато дріб’язкових справ, щоб подорож пройшла успішно. Треба було і купальник купити і крем від засмаги, одяг і т.д. Вони тішилися в передчутті чогось незабутнього, цікавого. І це було не лише про подорож, але й про спільне життя. Як і у всіх молодят.
Подорож виявилася не такою захопливою. Виявилося, що він не любить шум, а їй подобається вмикати зранку на весь голос музику, щоб прокинутися. Він любить піклуватися про своє здоров’я і проводить лекції про шкідливість міцної кави. А вона так любить дві ложки меленої, без цукру і вершків. Він не проти гуляти кожного дня, а вона любить диван і синє покривало. Він любить історичні фільми, а вона фентезі, він любить корисну їжу, а вона піцу і олів’є. Вона любить червоне сухе, а він узвар. Він любить її, а вона його.
Спільне життя так само було з різних компонентів примирення і доведення власної думки. А з часом все стало таке буденне і звичайне. Живуть поруч люди, які разом снідають і вечеряють, лягають спати і дивляться якийсь розкручений фільм. Говорять про щось загальне, а не те, чого хочуть, бо давно стали вгадувати, чи принаймні переконані, що вгадують бажання і думки один одного.
От сказала б Оксанка, що хоче таке гарне плаття і такі ж гарні фото, щоб дивитися на них, і пам’ятати, як це класно бути разом. Як гарно надіятися, мріяти, сподіватися, вірити в веселковий рай і рожевих поні. А потім включає відповіді Андрія:
– Навіщо це марне витрачання грошей?
– Ти знаєш скільки ця сукня коштує?
– Скільки? Скільки???
– Ми вже це безглуздя? Ми й так одружені.
– Знаєш, скільки зараз друть за весільні фото? На рівні з пологовим!
І так далі, і тому подібне. Тому Оксана просто постоїть і помилується, бо мріяти можна безкоштовно.
Автор: Ксеня Ропота
Фото ілюстративне.
