Він – один з найдосвідченіших і найстарших військовослужбовців у волинській 100-тій окремій бригаді територіальної оборони, 61-річний військовий з позивним “Вайс”.
Чоловік пішов добровольцем в 2014 році після подій в Іловайську. Тоді приїхав з заробітків в Польщі і вісім років боронив Україну, доки у серпні 2021-го не виповнилося 60 років, – розповідає військовий Василь Суспільному.
“Воював у Пісках, воював у Авдіївці за промкою там, у районі промки…, потім Станиця Луганська. Це я у складі 28-ої був. Потім Кримське. Це був останній вихід – Кримське”, – каже він.
Коли ж росія пішла в широкомасштабний наступ, чоловік одразу пішов в військкомат.
“Прийшов до військкомату – дивлюся, натовп. Когось забирають, когось ні. Подивився, там шансів мало.: треба тільки бойовий досвід і знання. Саме це було головною мотивацією, щоб не сказати “good bye baby”, – каже тероборонівець.
У родині “Вайса” були козаки і сам він носить “оселедця”, бо, каже, додає впевненості.
“Бабця розповідала і я потім цікавився, що на Запоріжжі було село ціле Печенюки. У ті часи, коли Січ розбили, то всі виїхали сюди. Носіння оселедця внутрішньо робить людину іншою. Це надихає, будемо казати так”, – говорить Василь.
Та й батько Василя разом з дідом Савелієм теж допомагали повстанцям у волинських лісах – возили їм їжу.
“У нас дуже великий підрозділ був: Карпилівка, Карасин, Черемушно. Три села і у лісі стояв дуже великий підрозділ, вони возили туди їжу. Це мені аж дивно було! Інші боялися. Десь там правильна кpовинушка була”, – додав військовий.
Василь має четверо онуків і каже, що бореться заради їхнього світлого майбутнього та всієї України, бо точно знає, що перемога буде за Україною.
Фото: Суспільне.
08/28/2022
