Врешті молодому чоловіку усе набридло і була поставлена умова: « Обирай, або ми з сином, або твоя Шеррі. Утримувати собаку я не збираюсь. Забираю малого на три дні до мами. Якщо ми повернемось і собака все ще буде в квартирі – подаю на розлучення». Оксана аж підскочила від щастя. Підбігла до шафи і зібрала речі, але лиш свої.
Оксана з Назаром у шлюбі вже п’ять років. Не дуже Оксана заміж хотіла, але відчувши, що при надії таки дала згоду на шлюб. На світ з’явився хлопчик, якого назвали рідкісним ім’ям Герман. Якщо чесно, Оксана не надто була рада новому статусу матері. Вона звикла по клубам ходити, а не няньчиться з маленькою дитиною. Та ще й Назар постійно працював, а вона в чотирьох стінах одна з малюком.
Коли синові було півтора року, Оксана захотіла завести собаку. Щоб ви розуміли, жили вони однокімнатній квартирі на четвертому поверсі, ну який пес, а головне куди. Причому Оксані подавай не чихуахуа або таксу. Її обранець – лабрадор. Чоловік одразу відмовив. Тут самим аби місця знайти, куди ще велику волохату, а головне активну собаку. Але одного разу прийшовши з роботи, вдома Назар застав маленьке цуценя.
Оксана з тим малим чудом ледь з дому не вилетіла. Волав Назар так, що ледь голосу не позбувся. А Оксані все одно. Він тут піною сходить, а вона такими закоханими очима на волохате створіння дивиться і, ніби, нічого й не чує.
Це було нестерпно для чоловіка, вона називала цуценятко своєю донечкою. Варила їй манку і різні молочні каші. Скажете це нормально? Так, але синові вона їх не готувала. Дитина одразу відійшла на другий план. Вся увага приділялася лиш цуценяті. Вся любов і ласка – псу, а Герман ріс сам по собі. Ото намішає каші з пачки, дасть ложку і навіть не дивиться наїлось дитя чи ні – головне аби Шеррі нагодована була.
У нашого сина виникли проблеми з мовою. Малий абсолютно не говорив, не в два, не в три роки. Замість того, щоб зайнятися обстеженням хлопчика у фахівців і почати виправляти ситуацію, Оксана їздила по виставкам їз Шеррі. В домі постійні непорозуміння. Назар намагався встигнути і на роботу і до малого. Просив віддати тварину або продати, одним словом згадати, що вона мама.
На квартиру без сліз не поглянеш: все погризено, новий ремонт віддали на поталу цуценяті. Погризене взуття і часті «сюрпризи» від собаки доводили Назара до ручки. Чим більше чоловік нагадував дружині про дитину, тим сильніше вона обожнювала пса.
Щоразу, приходячи додому, він бачив одну і ту ж картину: син грається сам по собі, а його матір, займалася зі своєю “донечкою”. Так вона називала Шеррі. ». Вона сама подала на розлучення і попросила позбавити її батьківських прав. Вийшла на роботу і зняла собі будиночок за містом, аби “донечка” мала де гратись і не сумувала доки “матуся” працює.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news- заборонено.
