Мене дуже хвилює ситуація, яка склалася поміж нами з чоловіком. Ми перетворилися у зовсім чужих людей, кожен живе своїм життям.
Все почалося півтора року тому. Була на четвертому місяці, коли дізналася, що чоловік має когось на боці. Коли ця ситуація сплила, чоловік плакав і вибачався, клявся, що там нічого серйозного не було. Пробачила, а через місяць чоловік завів собі нове кохання.
Ще одним неприємним моментом було те, що ця дівчина виявилася моєю знайомою. Оскільки чоловік всіляко заперечував, довелося поговорити з нею.
У момент, коли я з нею зустрілася, їй якраз подзвонив мій чоловік, і я чула всю їхню розмову і була просто вражена. Він запропонував їй поїхати з ним до Києва. Коли я пояснила причину нашої зустрічі, Наталка була вражена. Вона й не здогадувалася, що він одружений, що його дружина, тобто я, чекає на дитину.
Вдома чоловік спочатку все заперечував, а потім знову плакав і вибачався.
На світ з’явилася донечка, я взяла його телефон і випадково побачила, що він знову спілкується із якоюсь дівчиною. Фінал зрозумілий – розмова, сльози та клятви. З того часу минуло півроку. Я намагаюся забути ці неприємні спогади, пробачити його, але не можу.
Зараз у чоловіка інша робота, але вдома я його не бачу, – каже, що працює. Він зовсім відійшов від сім’ї.
Так, якщо він вдома, він грається з дитиною, доглядає її, але так буває вкрай рікдо. Приходить пізно ввечері, але йому вистачає і п’яти хвилин, щоб вилити на мене тонну критики, що в нас безлад.
Але хіба може бути інакше, якщо я кручуся як білка в колесі. Ночами я працюю перекладачем – роблю письмові переклади. Сплю по три години на добу і чомусь це нікого не хвилює.
Остання крапля була вчора, коли я вирішила порадитись із чоловіком, який м’який куток купити у вітальню. Замість відповіді на моє запитання він розповів, що абсолютно банальний прикол, який був у них на роботі.
Читайте також: Моя мама постійно ходить до мене в квартиру у час моєї відсутності. Я більше так не можу, чесно
Розумієте, мене чоловік не чує і не вважає за потрібне слухати, мої проблеми, а точніше, наші спільні, його зовсім не хвилюють. Я втомилася кидати слова, як об стіну горохом, доводити самій собі, що все буде гаразд, у мене просто опустилися руки.
Сиджу і думаю, навіщо нам потрібний такий тато, який у нашому житті не бере жодної участі. Я можу забезпечити сама себе та свою дитину, заробляю більше від чоловіка, перебуваючи у декретній відпустці.
Але хочеться, щоб дочка росла у нормальній сім’ї, щоб у неї був тато. Нам із чоловіком по 28 років, одружені півтора роки.
