fbpx
Історії з життя
Все починається з порога, коли маман зі скорботним ликом вітається з нами і ввічливо повідомляє моєму Тиграну, що у нього знову додалося сивини. Далі слідує феноменально нудна сімейна трапеза в перебігу якої вся рідня демонстративно ігнорує мого чоловіка і живенько так цікавиться, чи не повернулася я на роботу. І все дружно журяться, що мовляв мовляв, закопала ти талант свій, дівонька, в землю, принесла його на вівтар сімейного життя!

Днями їздили до батьків у гості. До моїх батьків. Такі поїздки у нас в родині скасовані за замовчуванням і відбуваються тільки в тих випадках, коли від запрошення на сімейне торжество відмовитися ну ось ніяк не можна. Терпіти не можу ці поїздки!

Все починається з порога, коли маман зі скорботним ликом вітається з нами і ввічливо повідомляє моєму Тиграну, що у нього знову додалося сивини. Тигран спокійно (є у нього така дивна особливість – чим більше людина його дратує, тим спокійніше він поводиться), з ввічливою посмішкою повідомляє матінці, що час над нею не владний. Вона посміхається – “Підлабузник!” (На щастя маман не в курсі, що фраза “час над вами не владний” в нашій з Тиграном сім’ї перекладається – “якою була невихованою – такою і залишилася”). Далі слідує феноменально нудна сімейна трапеза в перебігу якої вся рідня демонстративно ігнорує мого чоловіка і живенько так цікавиться, чи не повернулася я на роботу. І все дружно журяться, що мовляв мовляв, закопала ти талант свій, дівонька, в землю, принесла його на вівтар сімейного життя! Ось в такі хвилини хочеться всім цим дорогим співчуваючим родичам супницю на голову перекинути.

Тому-що ніяких особливих талантів за мною не водилося і взагалі не їхня це справа, що ми з чоловіком відкопуємо чи і закопуємо в нашому сімейному підвалі. Стримує лише одне – дуже хочеться почути тихий, але відверто-демонстративний коментар чоловіка – “А рибка все-таки сухувата, господине, у Таточки таких промахів не буває.

“Маман відразу ж зауважує, що Тигран знову поправився (так, я розгодовую свого чоловіка – це такий стратегічний план! По-перше, чим повніший мій чоловік, тим стрункішою виглядаю я на його фоні і не потрібні мені фітнес з аеробікою. А по-друге – повній людині складніше бігати, в тому числі і за чужими спідницями) в критичний момент важливого обміну “голками” тато кличе Тиграна “продегустувати його новий рецепт винця” (Тигран і мій батько товариші по службі і, в цілому, тато на нашому боці, але мовчить, щоб не викликати на себе залп “сімейної армади”). Коли чоловіки йдуть в винний льох, жінки перебираються в садову альтанку пити чай.

До чого ж я не люблю цю альтанку – тут мої безцінні сестрички заводять розмови про свої підвищення-премії (читай – “заслуги перед Батьківщиною і Вітчизною гідні усіляких похвал і наслідування”). Правда, в цей раз я чомусь, замість важливих потакань раптом сказала їм, як сильно пишаюся, що мої сестри такі успішні і талановиті бізнес-леді (сама собі здивувалася!!!). Тіра тут же радісно запропонувала мені допомогу – вона може запропонувати мені чудовий самостійний проект! Пообіцяла подумати. (Насправді просто передзвоню їй через кілька днів і відмовлюся. Є у мене вже два спільних з Тиграном проєкти – Сефо і Надін називаються, а самостійних мені не треба). Напевно я подорослішала, раз навчилася не звертати увагу на чужі підколи. Правда Тигран сміючись сказав, що я просто дослужилася до майора і почала мислити як стратег – перестала палити з гармат по горобцях.

Можливо це дивно і мої рідні мають рацію, але мені не хочеться займатися кар’єрою чи сімейним бізнесом (он у сестер виходить – їм і карти в руки). Мені подобається іноді прокидатися під горою подушок, яку мої вибудовують навколо мене, щоб дати мені виспатися і не розбудити шумом ранкових зборів у школу-на службу. Мені подобається вчити уроки з дітьми і прислухатися – чи не клацає замок вхідних дверей, а потім, на перегонки з дрібними бігти стрімголов в передпокій, перестрибуючи через сходинку на сходах, щоб першою повиснути на шиї у Тиграна (правда першою я добігаю рідко – бере верх совість і кут об який я вдаряють мізинцем). Віднедавна мені навіть стала подобається мамина фраза про те, що я перебуваю в тіні чоловіка. Якщо я можу сховатися в його тіні – значить його плечі можуть укрити мене від будь-яких дощів і неприємностей. На мою думку, засунутий в шафу диплом ландшафтного дизайнера не надто висока ціна за все це.

Взято з Мережі.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook