Наша родина – звичайна, чоловік роки на заробітках провів, вивчив наших доньок, зробив їм весілля і купив квартири. Все як має зробити батько.
Вже нам по шістдесят і вже він нарешті вдома, не працює, бо сказав, що має запас і ми маємо ощадливо використовувати гроші . Я повністю чоловіка підтримувала, але…
Розумієте, наші доньки, вони дуже різні, але спільне у них одне – одна перед одною змагатися, що б то не було – сукня, прикраси, діти. А тепер видумали машини.
Моя старша Ольга не має мудрого чоловіка, такий, що лиш хоче хвалитися. От і взяли вони машину з салону кілька років тому.
Мій чоловік Орест ще на цей рахунок був спалахнув:
– Та я б йому привіз з-за кордону як ляльку, а він тут за такі гроші купив?
І то він ще не знав, що вони купили ту машину на виплату… Я й сама не знала, кажу вам, не знала. Але якось прийшла Оля до мене:
– Мамо, позичте нам гроші, бо нам не вистачає заплатити внесок.
– Але, доню, аби ти мені віддала, бо батько гроші рахує!, – сказала їй я.
– Добре, віддамо. Просто в Іллі проблеми на роботі і ми не змогли назбирати.
Правда, віддали мені, я поклала те все на купку і Орест нічого не помітив.
І ось моя молодша Настя теж вирішила, що вони куплять машину, але попросили Ореста аби через друзів якось пригнали. І їм вийшло дешевше, а машина краща, ніж в Ольги.
Та й як так сказати, то Настя й краще за сестру живе, бо її чоловік старається працювати і все в родину, він не любить показухи і не раз Насті говорив, що не хоче аби вона виставляла фото в Мережу, що у них в хаті і як все ведеться.
– Нащо таким хвалитися?, – казав він.
Тому Настя хоч з тим і присіла, але ж де сестрі попустить, що у тої є, а у неї нема.
І тут вже Ольга прийшла до мене не просто просити гроші:
– Тато пригнав Насті машину за копійки, то тепер має й мені помогти з виплатами!
Ну, я й дала їй п’ять тисяч доларів, думала, що якось наскладаю чи позичу в Насті, головне, щоб Орест нічого не помітив.
Йшов час, я назбирала лише дві тисячі і поставила на місце, добре, що чоловік до того не дивиться, бо ми поки живемо на мою зарплату, я ще працюю, хоч і пенсіонерка.
А тут вже така новина, що Ольга не витримала – Настя купила старшій донці квартиру і вже похвалилася перед сестрою, тому вона прибігла до мене з тим, що ми точно Насті помогли грошима, а вона вже другий рік собі взуття не міняє через ту машину.
І так вона розійшлася, що не зрозуміла мене, що сестра в хаті, я вже їй і показувала, і кліпала, а та своє робить.
– Дай мені ще п’ять тисяч, щоб ми вже то питання закрили! , – не вгавала Ольга.
– Нічого собі, сестричко, – вийшла Настя з кухні, – в тебе й вимоги. А ти не пробувала трохи жити по своїх можливостях, а не в мами випрошувати? Я все татові розкажу.
І розказала! А той до купки, а там грошей нема скільки було, бо я ж Ользі не лише на машину давала. А так потрохи по сто доларів могла дати, як та вже дуже сумна приходила до мене.
А вони на мене як напосілися, наче я не знати що зробила. та я лиш хотіла аби ми всі жили добре, ніхто ж не збіднів!
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
