Жанна в свої двадцять шукала сенс життя. Всі навколо були або далекі, або далекі. А вона не хотіла такою бути, не хотіла йти з лемінгами і падати в океан. Вона шукала мету і призначення.
І саме в час власної зневіри їй попався на очі ось цей екземпляр – типовий красунчик з темним теперішнім і ранимою душею. В цей момент Жанна зрозуміла, що її мета і призначення – допомогти йому подолати демонів і стати своїм кращим втіленням.
Спочатку Ігор не помічав своєї рятівниці. А потім відмахувався, мов від набридливої мухи. Але, якщо жінка прагне когось врятувати, то спинити її не може ніщо. В доволі банальній історії з можливістю відрахування з вишу, Жанна взяла на себе роль репетитора і успішно з нею справилася. Вона попри месіанство, була відмінницею.
Ігор з часом зрозумів, що відкараскатися від неї неможливо, але можна її використовувати у власних цілях, тим більше, що та аж пищала про це. Отож, він нагружав її рефератами, курсовими і переписуванням конспектів. А сам грав в відеоігри, гуляв з хлопцями і дівчатами. Все у нього було добре.
Потім настав момент, коли Жанна придумала собі, що вона ще й кохає цього хлопця, бо він робить її життя осмисленим і правильним. Отак себе замкнула і почала пісню гарну й нову знову.
А Ігор подивився, що дівчина гарна, то чом би й ні? І вже за руки водяться і здивовані погляди на собі ловлять. Жанна світиться, а Ігор і ховається часто аби не відбивати чергові кпини друзів. А далі кпини друзів перевершили вигоду від стосунків і Ігор й далі почав жити так, як і до того – вечірки, вечірки, вечірки.
На її здивований погляд просто обманював, що був зайнятий, що він її любить, але зараз ніяк не може здибатися.
А Жанна так осліпла, що не бачила ні дівчат навколо нього, ні його поведінки. Бо, коли когось рятуєш, то це дуже важко.
На Жаннине щастя, її вирішила врятувати подруга. Вона тягала її на всілякі студентські проекти, заходи, дійства. А далі ще своїх проблем на неї навалила і вже Жанна рятує її від проблем. Отак відволіклася.
А далі хтось її запитав:
– Ти настільки почуваєшся нецінною, що тільки участь в чужому житті робить його осмисленим?
Це було сказане на якихось міжфакультетних заходах і так її бемкнуло, що вона задумалася чи то правда? Що вона робить з того, про що колись мріяла чи, бодай, вчора? Чого вона хоче? Що любить? Чого ні?
І почався «хепіенд», бо подалі від Ігоря – то для будь-кого щастя. Справа в тому, що кожен може врятувати себе сам, якщо цього захоче. Бо ж були сили залізти в багнюку – то й знайдуться вибратися. Просто комусь дуже в багнюці подобається бути і він просто сміється над людиною, що тягне його звідти, надриваючись, а він упирається як може. Це Жанна осягла не зразу і не завжди цей урок пам’ятає. Часто намагається комусь щось пояснити, направити, виправити і тратить купу сил, часу і здоров’я на крутіння пальцем біля скроні, як результат.
Автор Ксеня Ропота, спеціально для intermarium.news.
Фото ілюстративне.
