– Ви простіть мене діти. Не хотіла вам зізнаватись, – сказала свекруха обіймаючи немовля. – Я ж уже бабуся, а тут сама відчула, що при надії. Де ж таке бачили: в 47 мамою ставати За матеріалами
Нарешті Михайло зробив мені пропозицію. І відвіз знайомити з матір’ю. Ми відразу з нею порозумілися. Це була практична, розумна і доброзичлива жінка.
читайте також: Хрусткі цукрові вафлі без усіляких там вафельниць. Максимально просто хрустко і смачно, з найпростіших інгредієнтів
Не зважаючи на всі життєві негаразди вона виховувала сина одна. І виростила Мішу справжнім чоловіком.
Їй доводилося багато працювати, щоб прогодувати себе і сина, тому на зустрічі з чоловіками часу не залишалося. На момент нашої першої зустрічі їй був 41 рік, але виглядала вона навіть молодше за свої роки.
– Ось, передаю тобі в руки Мшшу мого, – посміхнулася мені Тетяна Павлівна, коли дізналася, що ми зібралися одружитися.
І ось, ми з Мішею, нарешті, отримали дипломи та зіграли весілля. Жити вирішили в його рідному місті – Мишу взяли там на хорошу роботу.
Тетяна Павлівна відразу сказала, що до неї переїжджати не потрібно – вона жінка дуже зайнята, та й звикла жити одна. Ми були згодні з нею в цьому питанні і зняли житло в парі автобусних зупинок від неї.
Іноді Тетяна Павлівна заходила до нас в гості. Завжди доглянута, в брючному або спідничні костюми, з сумочкою через плече. Ніколи ніяких зауважень мені не робить, борщі мої хвалить, та ще й допомогти може по дому – золото, а не свекруха.
Нас з Мішею теж частенько кликала на пироги, ми з радістю пригощалися. У Тетяни Павлівни було багато подруг і друзів – то в театр з кимось йде, то в філармонію, то на День народження її запросили. Загалом, бурхливе життя.
Коли з’явився наш Санька , Тетяна Павлівна допомагала нам більше всіх: і купати навчила, гуляла з малим, щоб я могла вдень поспати. Санька наш часто бував у бабусі, вона могла забрати його з садка, якщо була потреба.
А потім свекруха стала нас уникати. Ні сама не приходить, ні до себе не кличе. Питаю у чоловіка – може, ми в чомусь винні? Ні, каже, сьогодні подзвонила і повідомила, що на три місяці їде до подруги в сусіднє місто.
Ми знизали плечима, подумавши, що це дуже схоже на Тетяну Павлівну – взяти і поїхати відпочивати . Тільки ось, чому так надовго?
Дзвонила вона нам кілька разів по скайпу. Відео просить включити – на Саньку подивитися, а сама себе не показує. Я нічого не розуміла.
І ось, одного разу дзвоню я Тетяні Павлівні, а вона каже, що в лікаpню нашу місцеву потрапила, «з сеpцем». Я сказала, що ми приїдемо її провідати, але свекруха категорично відмовилася. «Я подзвоню вам, коли випишусь, тоді вже вдома і побачимося». – вирішила вона.
І дійсно, через пару днів вона запросила нас до себе, попередивши, що хоче нам щось розповісти. Двері відчинив незнайомий чоловік, а за його спиною стояла сяюча Тетяна Павлівна і … тримала на руках немовля!
– Ми ось з Анатолієм Миколайовичем розписалися. І Гануся у нас знайшлась. Я вам не говорила, щоб не бeнтежити вас, та й бoялася, раптом ви засуджувати будете, все-таки 47 років мені.
А я … а я так рада за свою другу матусю! Я вважаю, що вона як і всі заслуговує щастя абсолютно в будь-якому віці! Я тепер їй допомагаю з Ганусею, як вона мені колись. Живуть вони з Анатолієм Миколайовичем душа в душу. Ось така золота у мене свекруха!
Фото ілюстративне firestock.ru