— Ви розумієте, навіть не знаю, як би вам це сказати. – схвильoвано мовила вчителька,- Ваш син в школі продавав іншим дітям іграшки. Чого хочеш очікувала педагог, але від такої реакції матері на її заяву у неї мову відняло. І хто ж з них має рацію? Джерело
Не змyшуйте дитину бути зручною! Зручна дитина ніколи не стане успішною. І ось чому:
– Викликали? – мама сідає навпроти класного керівника і уважно дивиться.
– Так звичайно! Ви мама Вані? У мене до Вас серйозна розмова!
– Я Вас уважно слухаю, – мама привітно усміхається і дивиться на вчительку в сірому в’язаному светрі, явно не новому, але до скрипу акуратному.
– Ви розумієте, навіть не знаю, як би вам це сказати. Ваня в школі продавав іншим дітям стрибуни!
Вчителі бачили і мені сказали! Я викликала Машу – вона каже, що дійсно купувала стрибун! І інші діти теж, – вчителька робить театральну паузу і пильно дивиться на маму.
Мама, продовжуючи привітно усміхатися, злегка піднімає праву брову:
– У сенсі – і? – вчитель явно чекала іншої реакції на свої слова.
– Ну і що? Продавав стрибуни. Це м’ячики такі стрибають, так? Я зрозуміла. А викликали Ви мене навіщо?
– Ну як же. Так тому й викликала. У школі, на перервах …
– Тобто, не на уроках?
– еее … – вчителька явно спантeличена питанням. – Ні. Але при чому тут це. Він! У школі! Продавав! Іграшки!
Мама піднімає другу брову:
– Він погано себе вів? На нього скaржилися вчителі? Він отримав двійку? Поδився з кимось? Щось вкрaв? Зрештою – обдyрив свого покупця і не надав купленого стрибуна?
Учитель на кілька секунд завмиpає з відкритим ротом, перш ніж продовжити:
– Ні, але…
– Тобто він у вільний час на перерві виявляв свою самостійність і реалізовував свій маленький бізнес план, не на шкoду навчанню або поведінки?
– Ви серйозно?
– Цілком. Я намагаюся з’ясувати причину, по якій я сьогодні відпросилася з роботи, щоб приїхати до Вас.
– Але я ж сказала! – педагог явно починає нервнвати.
– Я прошу вибачення. Напевно, я не уважно читала правила поведінки в школі. Але абсолютно не можу згадати, щоб там було хоч щось про забщрону продажу стрибунів на перерві.
– Як же Ви не розумієте, – починає неpвувати вчителька. – У школі не можна нічого продавати!
– Правда? У вас в їдальні булочки роздають безкоштовно?
– При чому тут булочки?
– Ну Ви ж сказали, що нічого продавати в школі не можна. Але я чомусь даю дитині щотижня гроші на булочки.
– Так. Ви що серйозно? Він продавав в школі іншим школярам іграшки! Це школа, а не ринок!
– Я звичайно перепрошую, але що Ви конкретно хочете від мене? Якщо в Ваших правилах прописано, що цього робити не можна – просто покажіть ці правила Вані. Він дуже трепетно ставиться до порyшення законів.
– А Ви не хочете якось на нього вплинути?
– Вплинути? – мама на пару секунд замислюється. – Мабуть так. Він розробив власний маленький бізнес план, визначив запити потенційних покупців, десь знайшов місце закупівлі, прорахував можливі прибутки. І все це без моєї допомоги. Абсолютно самостійно. Так, я думаю варто його заохотити. Як думаєте – походу в аквапарк на вихідних вистачить? Так, і, будь ласка, давайте наступного разу подібні питання вирішувати по телефону. У мене робота, а час – гроші.