Вийшла заміж кілька років тому. Весілля було невеличке. З батьками його не спілкувалася до весілля.
Вперше поїхали до його батьків цієї весни. І тут мені аж лячно стало. Такої поведінки я в житті просто не бачила – і мого чоловіка це не бентежить ні краплі.
По-перше нас зустріли якось дивно. Батько прийшов на кухню де ми сиділи але одягу на ньому нормального не було. Майка і розтягнені на колінах, брудні спортивні штани всі в дірках. Мама, теж не краще. Я такого засмальцьованого халатика в житті не бачила. Навіть, не переодягнулись за весь період, що ми там були.
Говорять не дослухавши співрозмовника. Я починаю щось розповідати і тут же чую:
— А коротше? Ну, головне?
Навіть, думку висловити не дають.
Але найнеймовірніше – батько – доктор, а мама економіст. У мене батько – таксист, а мама – кухар в їдальні, і ми ніколи так себе не поводимо. Ніколи!
Чоловіка ніщо не бентежить – він вважає, що все нормально.
А як ми дітей виховувати будемо? А навчити етикету я їх не можу, запізно. Але відчуваю себе м’яко кажучи не в своїй тарілці. Я не могла дочекатися, поки ми поїдемо назад.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
