— Ми з чоловіком хотіли другу дитину, але Бог нам послав Славка лише через п’ятнадцять років після першого сина. Ми навіть сподіватись перестали, — ділиться своєю історією Антоніна Дмитрівна.- Сім’я у нас завжди була дружня. Скаржитися мені взагалі нема на що. Не дивлячись на різницю у віці, діти добре ладнали. Старший син Діма завжди був слухняним, допомагав, а молодший ніколи не вередував, намагався у всьому рівнятися на брата. У двадцять три роки Діма одружився. Спочатку жили з невісткою у нас. Іншого варіанту не було. У них майже один за одним з’явились дві дівчинки.
Ось тільки молодша онучка мала негаразди зі здоров’ям. Їй була потрібна додаткова увага та час на реабілітацію, тому невістка відразу не змогла вийти на роботу. Ми з чоловіком бачили, що Дімі потрібна допомога, тому віддали їм бабусину квартиру. І ремонт робили за наші гроші. На той момент у невістки матеріальних можливостей не було жодних. Добре, що в нас із чоловіком ще були сили та здоров’я. Ми взагалі вважали, що гроші – це не головне, головне, щоб у сім’ї було порозуміння та підтримка.
Славко був молодим дядьком, який із задоволенням грався з племінницями. Дівчаткам заздрив увесь двір. Кращої няні було й не знайти. Він грав із племінницями, бігав, веселив. Потім ми купили машину для невістки, щоб їй було зручно возити дітей на гуртки та басейн. Молодшій доньці спеціаліст призначав і масаж, і водні процедури. Все це було досить дорого, добре, що на той момент чоловік мав гарну роботу і ми могли давати гроші. Справедливо сказати, що невістка робила все, аби донька одужала швидше.
Завдяки її завзятості до 12 років у дівчинки значно покращилось здоров’я. Я влаштувалась на роботу з графіком два через два. Дуже зручно для того, щоб допомагати невістці з дітьми, — ділиться своєю історією Антоніна Дмитрівна.
— Невістка вийшла на роботу. Звичайно, час для того, щоб будувати кар’єру було вже втрачено, вона й не мріяла про велику зарплату. Хотіла собі роботу спокійну та стабільну. І слава Богу знайшла прямо поряд із домом. Працює помічником керівника. У її обов’язки входить кави приготувати, призначити зустріч, перенести переговори, загалом робота не надто важка, невістка справляється. Хоча дуже лячно їй було виходити у велике життя. Та це й не дивно, стільки років просидіти вдома з дитиною вже відвикла.
Ось настала черга молодшого сина заводити сім’ю. Він також знайшов собі дівчину. Марина приємна у всіх відносинах, ось тільки не розуміє вона нас зовсім. Живуть вони у районі, квартири там дешевше винаймати. Ми з чоловіком уже старі стали для того, щоби допомагати. У них дитина з’явилась, маленька ще зовсім, але невістка збирається вже через рік виходити на роботу.
Її мама збирається розрахуватися, оформити пенсію та сидіти з дитиною. Жаліється, що грошей не вистачає, а ще нещодавно у нас з нею розмова відбулася: «
— Ви навіщо другу дитину у світ приводили, якщо нічого їй дати не можете?.
Я прямо аж сіла. Її забули спитати, як жити і коли що робити. Я їй пояснюю, що коли старший син одружився, у нас ще сили були і здоров’я, і матеріальні можливості. А зараз нам із батьком уже по 70 років. Ми на пенсії, додаткового прибутку немає. Квартира у нас від бабусі лише одна була, іншої немає.
А молодша невістка стоїть на своєму, що якщо старшому синові допомогли свого часу на ноги підвестись, то значить і молодшому теж потрібно. А те, що в нас немає такої можливості, її не цікавить.
— Дмитру і квартира, і машина, а нам зі Славиком посмішка зі співчуттям.
Я говорю їй:
— І що ти пропонуєш?
А вона мені відповідає, що треба бабусину квартиру поділити між братами порівну. Тоді вони зможуть узяти іпотеку, адже перший внесок уже буде.
— Я такого не очікувала, якщо чесно. Тобто, Славка все влаштовує, він все розуміє, а от невістка і трьох років у нашій родині не побула а їй уже все не так. Але найприкріше те, що вже й Славко мені натякає на те, що справедливо було б усе ж зробити так, як просить його дружина, адже у нього вже теж сім’я. А якщо вони обоє наші діти, то й ділити між ними ми все повинні порівну. А я не розумію, як це зробити, якщо для старшого сина та квартира стала домом, та й живуть вони там уже досить таки довго.
Я зробила так, як вважала правильним і вірним, а невістки у тій ситуації ще не було, тому й не розуміє вона нічого. Нічого міняти ми не будемо, адже все все давно зроблено.
Чи я не права?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
