Моїй мамі 72 роки, живемо окремо, але в одному місті. Як і будь-яка літня людина, вона потребує допомоги, але забрати до себе її не можу з певних причин – вона завзята любителька котів та собак, тримає в квартирі купу тварин, та ще й в окрузі всіх бродяжок підгодовує.
Всі гроші, які я даю їй на їжу і ліки, вона витрачає на тварин. Тому я останнім часом сама привожу їй необхідні речі і продукти, тому що пенсії, ясна річ, їй ні на що не вистачає. Нещодавно з чоловіком поверталися з гостей на метро, машину залишили у друзів. І можете собі уявити – на виході бачимо мою маму, яка сидить з простягнутою рукою і просить милостиню. Я ледве зі сорому під землю не провалилася, чоловік теж був в шоці, він щось знає, що я регулярно беру з сімейного бюджету гроші для мами. А тут така картина і відразу ж напрошується питання – куди я їх витрачаю, якщо мама сидить і просить.
Виявилося, що мама просить у перехожих гроші на своїх собак і кішок, яких треба годувати, лікувати і стерилізувати. Справа начебто добра, але що скажуть наші знайомі, які її побачать? Що вони подумають про нас з чоловіком, що ми покинули літню матір напризволяще і довели її до такого життя? Але і оплачувати її незліченних бродячих тварин я не збираюся – доходи не ті, вибачте, не Мадонна. Ось і ходжу тепер по вулицях, озираючись, чи не сидить де моя мама – я впевнена, що вона не перестала просити милостиню, тільки тепер краще від мене ховається.
Марія, 47 років.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
