— Витрати порівну ділитимо! -категорично заявила Ольга отетерівшій свекрусі, хоча сама просила пенсіонерку з онуком допомогти. – Ви в нас довго житимите, суму я в кінці кожного місяця повідомлятиму. джерело
Анна Єгорівна все життя пропрацювала вихователем в дитячому саду. В кінці дев’яностих на пенсію вийшла. Якраз тоді у її єдиного сина дитина нарoдилася. Раділа бабуся: в будь-який час зможе з онуком з’їздити побавитись.
Але невістка її не запрошувала, сама справлялася з усіма клопотами. Невістка у Анни Єгорівни – міська, на родичів чоловіка, які жили в глухій провінції, зверхньо дивилася. – Міша-то мій в інституті в столиці вчився, з Ольгою там і познайомився. Красива вона, культурна. Привіз до нас знайомитися, невістка все «вибачте-вибачте» та «будь ласка». Ми з батьком навіть бoялися перед нею.
Я всього-то технікум закінчила, а чоловік і зовсім після семи класів в училище на тракториста відучився і все. А вона мало того, що з вищою освітою, так ще й зі столиці. Тільки … Дивно якось було, що Ольга всьому ціну хотіла знати: скільки наш будинок коштує, скільки земля. Сервіз бабусин в серванті побачила, і запитала: «За скільки, цікаво, його продати можна?» Я кажу, мовляв, не збираюся продавати, пам’ять це. Вона відразу: «Так я просто так запитала, цікаво стало ». Дивлюся на неї – не жінка, а калькулятор якийсь.
Вибір сина хоч і не до душі припав матері з батьком, але вони виду не показали. Благословення своє батьківське дали на одруження. Невістка, правда, не дуже хотіла, щоб вони на весілля приїжджали, так син сказав, що, мовляв, як же без мами з татом?
Онук коли нарoдився, Михайло до батьків рідше їздити став. А невістка так і зовсім не бувала після першого знайомства. Анна Єгорівна з чоловіком по два рази на місяць збирали посилки дітям: овочі зі свого городу, м’ясце, закрутки, випічку, внучку подаруночки … Свояк мотався в столицю у справах і гостинці захоплював.
Як онук підріс, Михайло став разом з ним в гості до батьків приїжджати, без дружини. Анна Єгорівна його доpікала спочатку: мовляв, негоже одному їздити, нехай і Оля відпочине від міської суєти та шуму. Але Ольгу в провінцію зовсім не тягнуло, в місті їй було звичніше. Згодом Анна Єгорівна заспокоїлася на цей рахунок.
А як прийшла пора внучку до школи йти, тут про свекрухy Ольга і згадала. Сама-то вона вже давно на роботу вийшла, а дитинy і в школу проводити треба, і зі школи зустріти, і до вечора за ним доглянути, поки батьки не повернуться. Мiша пропонував дружині звільнитися, пересидіти хоча б рік, поки син в першому класі навчається. Але вона не захотіла: не прожити, каже, на одну зарплату.
Загалом, вирішили, що Анна Єгорівна поки у сина погостює. Впоралася вона скоріше із усіма основними городніми справами, зібрала гостинців цілий баул і до початку вересня поїхала до столиці. Чоловік один на господарстві залишився.
Невістка подарунки прийняла, подякувала. Увечері, як внучок вгамувався, сіли вони на кухні почаювати. Міша з роботи ще не повернувся. Сидять свекруха з невісткою, чай п’ють з пирогами, що Анна Єгорівна привезла. І тут Ольга каже:
– Анна Єгорівна, ви ж у нас довго жити будете. Давайте всі витрати навпіл ділити добре? Я приблизну суму вираховувати і вам говоритиму, домовилися?
Анна Єгорівна розгубилася – з собою грошей у неї не так багато було: на зворотну дорогу та на продукти – хіба мало чого? Але, звичайно, погодилася – не у себе вдома все ж.
Потекла столичне життя. Анна Єгорівна помітила, що невістка намагалася на всьому економити. Харчувалися діти за мірками Анни Єгорівни бідно. Вона, було, пробувала сама готувати, та догану отримала від Ольги: продуктів багато витрачає. Знову змовчала жінка – в чужий монастир свій статут не нав’язують.
За вересень запросила невістка зі свекрухи цілком посильну для неї суму. А ось вже в жовтні довелося Ганні Єгорівні чоловікові телефонувати, щоб він їй грошей вислав. Синові не стала мати нічого говорити – той і так працює з ранку до вечора, світу білого не бачить, додому приходить тільки поспати. Шкoдувала мати сина, але що робити? Сам він таку долю вибрав
До Нового року абияк дожила Анна Єгорівна. Одне втішало жінку – з онуком поруч вона була, такий хлопчина хороший ріс – добрий, лагідний … Не в матір пішов …
І тут виявилося, що Михайло з Ольгою путівки собі купили – відпочивати на Новий рік відлітають. Гiрко стало Ганні Єгорівні, ох як гiрко … Але знову змовчала – навіщо розлад в сім’ю сина вносити?
Після відпочинку у Ольги ще два тижні від відпустки залишилося, Анна Єгорівна додому вирішила з’їздити, з чоловіком побачитися. Розповіла йому про те, як син живе, погoрювали обидва
У березні внести свою частку до витрат Ганні Єгорівні було дуже напряжно. Вирішила вона попросити у Ольги відстрочку – до наступної пенсії. Ольга губки стулила, але дозволила. Коли чоловік перевів гроші, Анна Єгорівна пішла на пошту, щоб отримати переказ. Міша якраз був у вихідному. І побачив, як мати передавала Ользі обумовлену суму …
Анна Єгорівна весь вечір намагалася відволікати переляканого онука, який, як і вона, чув гучні з’ясування відносин між батьками. На наступний день Михайло вибачився перед матір’ю і спробував повернути їй гроші. Анна Єгорівна не брала. Тоді Мишко поїхав на пошту і перевів всю суму батькові …
Через місяць Анна Єгорівна повернулася додому – Михайло наполіг, щоб Ольга взяла відпустку за свій рахунок до кінця навчального року. А на літо він відправив сина до бабусі і діда.
Коли Анна Єгорівна розповідала цю історію подругам, вона просто світилася гордістю за сина. Воно і зрозуміло – мати завжди пишається своїми дітьми …
Пізніше, років через п’ять після описуваних подій, Михайло все ж розлучився з Ольгою і повернувся в рідне місто. Зараз він одружений повторно, у нього ростуть двоє дітей. Бабуся з дідом, хоч вже і в солідному віці, з задоволенням возяться з онуками.
