Такою лютою Катерину він ще не бачив, вона поволі підходила до нього, а порожня каструльна загрозливо наближалася.
– Мене цікавить лиш одне – як? Як ти знайшов?
– Та то ж не важко було…
– Ти шкарпетки не можеш знайти в хаті – голос її задзвенів.
– Ти ж в одне й те саме місце кладеш, – пробелькав Микола.
Катерина рвучко відкрило холодильник:
– Миколо, що тут в каструлі?
– Борщ…
Вона метнулася до плити і дзенькнула пательнею.
– А тут що?
– Деруни…
– То як ти, Іроде, підняв руку на яйця???
– Вони вчорашні…
Микольцю врятував дзвінок від куми.
– Так, Марто… Нікуди я не йду, бо нема що нести – ні олів’є, ні пляцка спекти не можу, Микола з’їв всі яйці. Так, він такий. Так, називала. Так, ховала. В гаражі під третім мішком зерна, накрила рядниною… Всі тридцять штук… Він гірше малої дитини…
Через кілька хвилин кума була вже поруч з Катериною і обидві жінки свердлили поглядами Миколу, але говорили між собою так, ніби його й не було.
– Знаєш, Марто, що найгірше? Що, коли літо, і я прошу нашвидко щось собі зготувати, то знаєш, що він каже? Що інші жінки чоловікам забагають, а я його не ціную… Що у нього скоро пір’я буде рости… То я мушу спину гнути й на городі і ще й перед плитою. А як зима і в хаті наварено, – вона махнула рукою на плиту й холодильник, – то воно яєць захотіло…
– Ті хлопи все празник спаскудять, – піддакує Марта, – а яєць тепер вже й в магазині нема, Галька йшла і наперед сказала, що всі розібрали…
– Слухайте, дівчата, – прошепотів Микола, – Може, давайте без отих витрибеньок, Новий рік, як не як, що ви будете пів дня куховарити, а ми маємо потім доїдати ще два дні…
– Справді, Марто, буде без витребеньок, а як хто їсти захоче, то я борщ вчорашній подам, – погодилася Катерина, – якраз там кусень півня плаває.
Вміле планування рятує вас від стресу в Новорічні свята.
Фото Ярослава Романюка.
