fbpx

Вже стільки років живемо разом, а чоловік досі до копійки контролює мало не всі сімейні витрати, хоч працюємо обоє. Навіть за куплену «зайву» шапочку або заколку для волосся комусь із дівчаток, гарні серветки чи харчову приправу часом дорікає. Чищу картоплю на обід — він поруч, обов’язково гляне, чи тонкі лушпайки

Мені, може, й гріх скаржитися на жіночу долю. Хто знає мою родину, впевнений, що у ній все благополучно. Вийшла заміж із любові (було це понад десять років тому), і чоловік, з яким маємо двох донечок, у мене завидний: непитущий, сім’ї тримається, турботливий і вимогливий до дітей батько, хазяйновитий і працелюбний, заробляє добрі гроші, тож є в нас і хліб, і до хліба… Словом, не можу з цієї точки зору дорікнути своїй другій «половинці».

Втім, за натурою чоловік скупий. Вже стільки років живемо разом, а він досі до копійки контролює мало не всі сімейні витрати, хоч працюємо обоє. Навіть за куплену «зайву» шапочку або заколку для волосся комусь із дівчаток, гарні серветки чи харчову приправу часом дорікає. Чищу картоплю на обід — він поруч, обов’язково гляне, чи тонкі лушпайки. Днями були разом у крамниці, а до неї саме завезли свіжі оселедці, які дуже любить моя сестра. Хотіла їй купити, щоб порадувати, а він каже: «Не бідніша вона за нас. Зателефонуй, сама купить».

Розумію, що часи нині важкі й що чоловікові кожна копійка дається працею в поті чола. Але ж хіба можна бути по життю таким скнарою? Як ти до людей, так і вони до тебе.

Проте найбільше гнітить його емоційна скупість. З ним не вийдеш удвох увечері просто подивитися на зорі чи порадіти весняному сонечку. Незабаром випнеться перша травичка, то так хотілося б бодай раз удвох потішитись весною на осонні. Та щоразу тільки й чую: «Не до твоєї романтики. Вже треба обкопувати, обрізати… садити… ремонтувати…»

Такий «приземлений» чоловік і в коханні. Вже й не пам’ятаю, коли востаннє він мене ніжно поцілував під час зустрічі, хоча б просто так пригорнув, чи пожартував, розповів щось хороше… А так хочеться кохання. Серце до нього ще не прохололо. Тож доводиться «задивлятися» на щастя подруг, яким доля послала хоч і не дуже путящих (з точки зору інших жінок) чоловіків, зате щиросердих, широких душею і люблячих.

Галина С.

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page