fbpx
Історії з життя
Взяла телефон чоловіка, приклала до пальця, отримала доступ. Довго не сиділа, від перших рядків у листуванні з Мариною захотілося вити від безвиході.

Перший мобільний телефон у чоловіка з’явився в 2001 році, з того часу жодного разу не було такого, щоб він ставив його на беззвучний режим.

Тільки нещодавно таке сталося вперше. Телефон стояв навіть не на вібрації, а на беззвучному режимі. Йому часто доводилося передзвонювати друзям та колегам.

Я відразу зрозуміла, що виникла причина щось приховувати. Стала за ним уважніше спостерігати. Помітила і інші ознаки.

Відповіді про свою зайнятість надто чіткі, начебто готувалися заздалегідь. Почав активно питати, що купити додому, заїздами до магазину пояснював певну нестиковку за часом.

Сучасні смартфони з відбитком пальця – дивний захист. Чоловік спить міцно. Одного дня, коли вже набралося достатньо ознак, я зважилася на перевірку, взяла телефон чоловіка, приклала до пальця, отримала доступ. Довго не сиділа, від перших рядків у листуванні з Мариною захотілося вити від безвиході.

Щоб не влаштовувати розбірки вночі, я пішла випити заспокійливе. Спробувала пробудити тверезість свого розуму. Оцінити варіанти розвитку подій.

Моє життя вже ніколи не буде колишнім, я до такого не була готова абсолютно. Я бачила собі картину, як би з чоловіком на дачі зустрічаємо в старості онуків, що радісно біжать до нас. А тут:

«Я люблю тебе, Мариночко!»…

Мій тато вчив мене завжди зберігати обличчя. Тому я вирішила для себе, що спочатку продумаю всі варіанти ретельніше, а потім спокійно поговорю з чоловіком.

Він не заперечував, намагався щось пояснити про причини, але я не слухала, дивилася на нього, а ніби крізь нього.

Вирішили, що дочекаємося канікул, коли діти поїдуть до табору, там будемо з розлучення вирішувати і про переїзд думати, а поки що чоловік жив на дивані.

Десь через тиждень пролунав дзвінок у двері, там чоловік приємної зовнішності:

– Ем, Ви Ксенія?

– Так.

– Я Дмитро, не думав, що Ви така…

— Я вас не розумію, ви хто?

— Вибачте, я просто уявляв Вас інакше. А Ви така приємна.

Чоловік таки зібрався з думками, виявилося, що він чоловік тієї Марини, в яку закоханий мій чоловік. Прийшов саме до мене, вважав, що ми добре зможемо зрозуміти одне одного.

Довго з ним проговорили. Ніколи не думала про те, як чоловіки переносять жіночу зраду. Не думала, що їм так важко.

Постаралася його підтримати, порекомендувала заспокійливе, переживає за дочку, що у результаті дружина обмежить спілкування з нею.

За нашою першою розмовою минуло дві години. Непомітно та легко. Я відчувала, що я на дні вже не одна. Йому було так важко.

Ми домовилися ще про одну зустріч, потім про іншу. Я дивувалася, наскільки ми відкриті один одному. Напевно, у цій ситуації ніхто, окрім Діми, не міг мене зрозуміти по-справжньому.

Розлучення і розлучення. Ми обоє попрощалися з минулим. Пройшло все гідно.

Домовилися якийсь час із Дімою не контактувати, дати самим собі якось упорядкувати думки. Я поїхала у відпустку.

Побачила нарешті гори, про які так давно мріяла. Я заспокоїлась. В аеропорту мене зустрічав Діма, я просто підійшла та обійняла його. Ми разом уже другий рік, біда принесла мені щастя.

Життя, ти – дивовижне!

Колишній чоловік розлучився з Мариною через кілька місяців. Досі пише мені, що шкодує про все та хоче повернути. Але ні, я під чарами Діми, він моє диво, а минуле у минулому.

You cannot copy content of this page