22 липня ресторатори росії зібралися на діловий сніданок RestoGR і там почали бідкатися, що техніки російської немає, закордонної не буде – що робити?
Михайло Єфімов, директор з закупівель мережі «Теремок» розповів, як шукав на росії аналог французької плити для випікання млинців. Єфімов каже, що представник одного з вітчизняних заводів узяв французьку плиту, розібрав до гвинтика, все скопіював, але… нічого не вийшло. “Все те ж саме, але млинець не виходить на ній”, – пожалівся Єфімов.
Співвласник «Теремка» Віталій Свидовський пояснив, що мережа веде переговори із двома російськими заводами — одним у Петербурзі, іншим у Підмосков’ї, але ті ніяк не можуть знайти потрібний склад чавуну для рівномірного прогрівання. «Ми даємо параметри, але вони поки що не можуть повністю потрапити до них», — розповів підприємець.
Те саме з брендами кавомашин Lavazza та Nespresso, що пішли з росії і не планують обслуговувати вже поставлену техніку. Росіяни вирішили з ними судитися.
Інша російська компанія «Норберт» (ресторани «Лускунчик», «Смачниця», «Чайхана Пахвала») зіткнулася з проблемами із запчастинами для пивоварень. Співвласник Олександр Ситников розповів, що їм прийшлося шукати «кулібіна», який виготовив потрібну деталь до німецьких креслень на Обухівському заводі. «Поки що не маємо серйозних проблем щодо запчастин. Є паралельний імпорт, приватно домовляються, як у 2000 роках, якщо дрібні деталі. Але не розумію, що б я робив і де брав обладнання, якби почав будувати ресторан», — міркує підприємець.
Засновник проектів Ognivo та Balagan Андрій Перцев звернувся до російської компанії «Чувашторгтехніка» (бренд Abat), яка позиціонує себе як найбільший виробник кухонної техніки. «Вийшов на генерального директора, говорю <…> давай поділимося компетенціями, зробимо альтернативу американцям. А він каже: «юначе, ви — похибка в моїх оборотах, ви мені не потрібні, щоб навантажувати моїх інженерів та конструкторів», — розповідає ресторатор.
Насамперед складнощі виникають із пекарським обладнанням. «Не знаю в Росії альтернативи французьким та німецьким печам. Якщо газові плити ще знайти можна, то хороших індукційних, які б відповідали імпортному устаткуванню, просто немає», — зазначає ресторатор. Поки що на ринку вдається знайти вживане обладнання.
За словами представника спільноти RestoGR Олександра Ружинського, дефіцит та дорожнеча логістики паралельного імпорту вже призвели до зростання цін на вживане обладнання. Спостерігаються також проблеми із запчастинами. Згодом це призведе до «технічного кaнiбалiзму», коли деталі переставлятимуться з одного обладнання, що вийшло з ладу, на інше, зазначає він.
Співвласник Bakunin Group Олександр Романенко не вірить у імпортозаміщення складного обладнання. “Це як “Мерседеси” в Росії робити”, – коментує він. Реалістичніше перейти на китайське обладнання, вважає підприємець. Але все замінити у Піднебесній не вдасться. “Якісь нішеві агрегати, наприклад термоміксер, можна знайти тільки в Німеччині, дров’яні печі для піци – тільки в Неаполі, це неможливо замінити”, – каже Олександр Романенко. Але й їх, мабуть, можна буде завезти через Туреччину, просто дорожче, упевнений він.
Фото: izi.ua.
07/26/2022
