Перш ніж розлучитися, в шлюбі з Миколою я прожила п’ятнадцять років, – розповідає тридцяти семирічна Антоніна, – я б ніколи не подумала, що тpaгедія, яка сталася з чоловіком, відкриє мені очі на його зраду …
З Колею ми жили душа в душу, він все ніс у дім. Приходив додому вчасно. На роботі був на хорошому рахунку. За час спільного життя я наpодила двох дітей Павла та Марію. Для дітей він звичайно старався: купував все найкраще і щороку відправляв їх в дитячий табір.
До мене був завжди уважним, ставився з повагою. Та й я завжди це в ньому цінувала. Він зачаровував мене своїм спокоєм, розсудливістю. Я завжди йому довіряла і зі спокійною душею відпускала його на риболовлю з друзями, на корпоративи. На всі ці заходи він прикуповував нові речі: сорочки, туфлі, штани, які ідеально випрасовував і чистив.
Після кількох таких вечорів ставлення чоловіка до мене змінилося. Начебто все, як завжди, але не все … Пропав трепет, який був раніше, iнтuмy стало менше, він вибачався і казав, що має багато проблем на роботі.
Жили ми в двокімнатній квартирі, яку нам подарували на весілля свекор зі свекрухою. Відносини з батьками чоловіка у мене були зразковими. У нас з ними була завжди взаємовиручка. І якось свекруха мені з висоти прожитих років сказала:
– Даремно чоловіка свого відпускаєш одного по вечірках … Хоч і довіряєш, але ти ж не знаєш які жінки там з ними бувають.
І ось він випадок … За словами Миколи у них на роботі намітилося чергове свято, ювілей компанії.
Він крутився біля дзеркала, чепурився і скроплював себе парфумами, чого раніше він ніколи не робив. Побачивши все це у мене по тілу пробігло дрібне тремтіння сумніву.
Я прочекала його всю ніч… Телефон не відповідав … Думки були всякі і одна гірша іншої …
Мене розбудив телефонний дзвінок і чоловічий голос представився лікарем, який повідомив, що вночі Колю доставили з відкритим пepeломом ноги. За словами доктора його витягли з каналізаційного люка, який був відкритий і перебував він за рестораном. Коля зайшов за будинок ресторану пoкуpити…
Читайте також: Одного разу я прийшов до свого друга і він показав мені бiлизну своєї дружини
Вся в сльозах я помчала в лікарню. На вахті я представилася дружиною.
– Так, скільки у нього дружин? Ось тільки одна пройшла, – сказала вахтерка.
Я мовчки показала штамп в паспорті і пройшла. В голові звичайно, як відбійний молоток звучали слова свекрухи: “Даремно чоловіка свого пускаєш одного по вечірках …”. Всі люди пропливали повз мене, як в тумані. І ось входжу я в палату … Сидить біля ліжка мого чоловіка блондинка, років на п’ять молодша за мене і тримає його за руку… Коля, побачивши мене, готовий був схопитися з ліжка, але нога була на розтяжках. Дивлячись їм в очі я вимовила: “Вибачте, я не буду вам заважати”.
Ця дівчина виявилася колегою по роботі, начальниця економічного відділу. Відносини між ними зав’язалися пів року назад, на одному з корпоративів. Як з’ясувалося, я єдина, з дружин співробітників, ніколи не ходила на їх світські заходи.
Я прийшла додому, зібрала себе в руки, пояснила батькам чоловіка з якої причини я подаю на розлучення. Мені боляче було слухати їхні сльози і вмовляння пробачити його, і не руйнувати сім’ю.
Мої батьки давно помepли, я поїхала в інше місто з дітьми до своєї самотньої тітки. Чоловік навіть не намагався налагодити відносини. Він прекрасно знав мій характер, що зраду я ніколи не пробачу, як би я шалено його не кохала. Це рівнозначно тому, що дозволяти витирати об себе ноги. Але свекор зі свекрухою, дуже сильно прив’язалася до мене і не змогли прийняти нову невістку. Квартиру в якій ми жили подарували моїм дітям і гроші з оренди висилали нам.
Зараз Микола живе з батьками і у нього нікого немає, вони розбіглися, як каже свекруха, нова пасія хотіла бути начальницею у всьому.
Сидячи на прив’язі шлюбними узами, вони рвуться на свободу. Ось так чоловіки, коли даєш їм свободу вони не знають, що з нею робити!