Колишня.
– Не хочу більше з тобою розмовляти! — Вигукнула Єва, жбурляючи у свого хлопця подушку від дивана. Тимофій спритно ухилився від м’якого снаряда і спробував обійняти дівчину. – Навіть не підходь! Я повертаюся додому до мами!
Хлопець не встиг сказати й слова, як двері зачинилися. Знаючи характер своєї коханої, Тимофій вирішив дати їй трохи охолонути, поки сам розробляв план примирення.
Придбати їй прикрасу? Ні, це точно не варіант. Жбурне йому в обличчя, навіть не замислюючись. Дівчина чомусь була впевнена, що подібні подарунки можна приймати лише після весілля.
Подарувати квіти? Теж ні. Ну, не любить вона всі ці букети! Коли хлопець подарував їй такий на першому побаченні, Єва щиро попросила не витрачати гроші на подібні речі. Краще купити м’яку іграшку, вона якраз збирає колекцію.
Але ж однією іграшкою йому не відбутися! Єва не захоче його слухати, а просто відправить, куди подалі.
І тут дуже вчасно задзвонив телефон. Стас, найкращий друг Тимофія, цікавився, чи не потрібна якась допомога.
— А звідки ти знаєш? — Здивувався хлопець, поглядаючи на годинник. Єва пішла лише десять хвилин тому і явно не встигла нікому поскаржитися.
— Чув, — засміявся друг. — Я зазирнув в гості до мами, а вона, як тобі добре відомо, живе поверхом нижче. Єва проскочила повз мене, зла, як чорт, навіть не помітила. Ну то що, допомога потрібна? Чи ви остаточно розлучилися?
— Сплюнь! Я кохаю її більше за життя! – обурився Тимофій припущенню друга. – Краще скажи, ти приїхав на службовій машині?
— Звичайно.
— І у формі?
— У формі. А що таке?
— Чекай мене внизу, — сказав хлопець і поклав слухавку. Якраз учора він купив чергового ведмедя у колекцію дівчини, треба було тільки зав’язати бант та написати листівку.
Засмучена Єва сіла в автобус, що прямував на вокзал. Мама дівчини жила в сусідньому місті, і щоб до неї дістатися потрібно щонайменше три години. Якраз вистачить часу привести думки до ладу.
Чого вона взагалі вз’їлася? Невже слова того дівчиська так сильно її зачепили?
— Я була і буду його першим коханням. І розлучилися ми з Тимофієм з моєї ініціативи. Якщо я захочу все повернути, мені вистачить одного телефонного дзвінка. Хоча ні, навіть простої СМС-ки вистачить. Ти лише заміна, змирись!
Невже це правда? Чи вона все вигадала, маючи намір позлити дівчину?
Дізнатися про це можна лише поговоривши з Тимофієм. Але де гарантія, що він не збреше? Що не прикидається, що почуттів більше немає?
Єві терміново потрібно було порадитись з мамою! Вона досвідчена, мудра жінка і точно підкаже, що робити! Пересівши в інший автобус, Єва дістала навушники. Вона щиро ненавиділа громадський транспорт! Усі кричать, галасують, перегукуються. Минулого разу якась жінка по телефону обговорювала свій роман із колегою, та ще й у таких подробицях! Єва воліла б цього ніколи не чути! Адже поруч сиділи діти.
Музика чудово відволікала від сумних думок. Дівчина зосереджено дивилася у вікно, намагаючись не перетинатися поглядами з оточуючими людьми. Бо один хлопець уже встиг поцікавитися, чому вона така сумна!
Раптом автобус зупинився. Пасажири почали обурюватися, адже найближча зупинка була за кілька кілометрів.
— Що, зламався? – спитав роздратований голос звідкись ззаду.
— Водій у кущики захотів, — пожартував якийсь хлопчина, але, спіймавши кілька осудливих поглядів, замовк, потягнувши козирок бейсболки вниз.
– Може попереду аварія? – сказав схвильований жіночий голос?
— Гірше, — похмуро сказав чоловік із першого місця. – Там поліція.
І справді, у двері, що відчинилися, зайшов чоловік у формі. Він мовчки оглянув пасажирів, когось шукаючи.
— Ось ти й попалася! — задоволено заявив поліцейський, хапаючи Єву за руку. — Не повірите, шахрайка! Два місяці ловимо!
— Це якась помилка! — оговтавшись, Єва спробувала вирвати руку, але сили були явно не рівні. — Ви мене з кимось переплу… Стас? Ти що тут робиш? Відпусти мене негайно!
– Я затримую громадянку до з’ясування обставин. Ходімо!
Як Єва не чинила опір, вийти їй все одно довелося. Спину дівчини палили прискіпливі погляди бабусь, які голосно обурювалися, мовляв, пристойна ж на вигляд дівчина!
— Що ти тут влаштував? – гнівно спитала дівчина у друга її хлопця. — Це Тимофій тебе підмовив? Ну точно! І де він!
Автобус не рухався, пасажири спостерігали за тим, що відбувається на вулиці, як за виставою у театрі. Деякі навіть тицяли у дівчину пальцями.
— Пробач мене, бовдура! — пролунав сумний голос Тимофія. Дівчина різко обернулася і побачила хлопця, який тримав величезного ведмедя, з коробкою улюблених цукерок у лапах. – Не знаю, що я накоїв, але все одно вибач!
— Не знаєш? Ти прикидаєшся? Мені твоя колишня все розповіла!
— Знайшла, кого слухати, — обурено закотив очі хлопець. — Вона просто сердиться на мене, за те, що я її кинув. Вона крутила роман одночасно з двома! Я бачив її востаннє два місяці тому, а не розмовляв із нею ще довше! Я тебе кохаю, розумієш! Мені більше ніхто не потрібен!
— Що справді? — зі сльозами на очах промовила Єва, і кинулася хлопцеві на шию. — Я теж тебе кохаю!
— Немов потрапив у кіно! — пролунав голос одного з пасажирів.
— Не заважайте їм миритися! – одразу ж обурилася його сусідка. – Не звертайте на нас уваги, продовжуйте!
Тільки зараз Єва з Тимофієм помітили випадкових глядачів. Вони перезирнулися і синхронно почервоніли.
— Гаразд, гаразд, — врятував ситуацію Стас. — Сідайте в машину, поговорите вже вдома.
Збентежена пара слухняно сховалась у службовому автомобілі. Автобус, нарешті, поїхав далі.
Фото ілюстративне.
