– Розумієте, вона мені каже, хто я такий, – розтягував склади чоловік, – Я хто такий? Та я тобі життя дав і ти мені маєш за це в ноги кланятися! Якби не я, то тебе б не було!..
З розповіді виходило, що чоловік вперше за багато років прийшов до будинку своєї доньки, щоб у неї жити, а та не те, що його на поріг не пустила, то ще й висповідала.
– Тато? Який ти мені тато? У мене в свідоцтві про народження записаний інший чоловік, який і є моїм справжнім татом, а ти йди звідки прийшов!
Такий поворот подій вразив чоловіка до глибини душі.
– Як я можу вернутися, де був, коли жінки не стало, а її діти, на яких я працював і яким дав в житті все, вони хату продали і все, я вже не маю, де жити? Куди я маю йти?
Тобто, чоловік втік, коли дізнався, що його дівчина при надії на заробітки в іншу країну. Думав, що там пересидить якийсь час, бо ж мати листи писала та про все йому розповідала.
– Мама мені написала, що Галя заміж вийшла, взяв її мій друг, ніколи від нього такого не сподівався, а він дивися, взяв надкушену. Мама писала аби я вернувся, але у мене була вже Варвара. Вона мені і наварить і наллє, нічого, що діти у неї малі, вони багато їсти не просять.
Отак чоловік там й залишився чужих дітей ростити, а тут його доньку виховував друг, давав їй освіту і справляв весілля.
Жив так чоловік весело і щасливо, поки діти жінки не виросли та не почали претендувати на материну хату, бо всі хотіли її продати і гроші поділити. Вигнали вони вітчима з хати, бо він їм не те, що не рідний, та ще й іншої національності.
Сказали аби їхав в свою країну і не вертався.
Той кілька днів на вокзалі ночував. А потім йому якийсь колишній професор, а нинішній безхатько й сказав, що діти зобов’язані доглядати за своїми батьками і цього можна добитися через суд.
– Я свої права знаю, я їй так і сказав, як не хочеш по-доброму, то буде через суд! Діти мають своїх батьків на старості доглядати, годувати і лікувати. Це тепер такий закон. Дуже хороший закон і я того доб’юся! Отак я їй сказав!
Після таких слів жінка й розреготалася, бо вона по всіх документах носить і чуже прізвище і чуже по-батькові.
– Який ти мені тато? Де ти був, коли я була мала і тата потребувала? Ти мене на велосипеді вчив кататися, чи яблука мені зривав чи цукерки приносив чи хоч якусь резинку для волосся купив? Ти мені чужий чоловік і я тебе не знаю, чоловіче, йди далі!
Але чоловік не хотів йти по-доброму, то на гамір вийшла мати і батько жінки, які були здивовані такою нахабністю.
– А вона при мені каже моєму другові: «Таточку, виведи чоловіка за ворота», а я йому кажу: «Та ти мене в плечі? Ти ж мені був другом! А тепер через якусь жінку ти мене за ворота?». А він дивиться на мене і каже, що йому жінка і діти на першому місці, а як ми колись разом дружили, то він вже й забув за те.
Отак за ним закрилися двері, але той друг всунув йому в руку гроші, які мав в кишені, щоб цей чоловік мав на автобус.
– Дав мені гроші, пару копійок, ось дивіться, – показував чоловік зім’яті купюри, – То мені за доньку? Отака відплата?
Приїхав мій автобус і я сіла та всю дорогу думала про те, що все ж вертається рано чи пізно.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
