fbpx

Я давно і безнадійно одружена і єдиною розвагу в цьому райському місці під назвою «сімейне життя» є любовні пригоди моєї подруги Аліни

Вона теж вирішила кілька років тому покинути оазис шлюбу і пірнути в океан кохання.

Але виявилося, що в океані кохання гідної риби ще треба нашукатися.

Спочатку вона зачаровувала претендентів своїм борщем та веселим характером, але з кожним побаченням розуміла, що всі ці екземпляри гірші за її чинного чоловіка.

– Ти ж розумієш в чому біда, – бідкалася вона, – всі ці чоловіки набагато гірші за того, кого я покинула! Вони мене не чують, не розуміють і взагалі не стараються якось мені сподобатися. Навпаки, я маю забезпечити їм гарний вечір, а вони потім ще дозволяють собі кілька днів не телефонувати, мовляв, ось який я хороший, якщо хочеш, то дзвони перша!

І це практично протягом двох років вона мене веселить подібними історіями та, хоч про це й не здогадується, береже мій шлюб.

Бо, чесно кажучи, давно б я махнула на ці всі каструлю-готування рукою і чкурнула десь на відпочинок. Може б і дійсно знайшла чоловіка, який би цінував мене, поважав та беріг.

Але ось такі метання Аліни переконують мене, що краще зло знайоме, ніж незнайоме. А що – вже двадцять років з чоловіком прожила, то вже скільки там лишилося – проживу якось.

Але Аліна абсолютно іншої думки:

– Я не для того вирвалася звідти аби на якого-небудь кидатися, мені або кохання, або нічого.

Вона тут трохи лукавить, бо в перший же рік після розставання таки згодилася на якого-небудь аби показати, що вона ще має попит.

Але ці стосунки були практично калькою на її минулі і вона зі скрипом, але їх завершила:

– Шкода мені було не того, що я з ним розстаюся. А того часу, що я змарнувала з ним… Тому й верталася і прощала ті речі, які не простила чоловікові.

Але нарешті міцні стосунки у неї почалися кілька років тому і ним вона завдячує мені. Ні, я не знайомила її з друзями чоловіка, а порадила те, чим сама просто в перфект ній майстерності володію – терпінню.

Вона вже кілька тижнів розповідала про те, що вона зустрічається з чоловіком і все наче у них добре – приємні вечори, кіно, прогулянки і так далі.

І ось настав час Ікс: запрошує її коханий до себе додому на вечерю.

Ну, Аліна вже вся при марафеті, перетелефонувала мені, щоб я їй побажала удачі і поїхала.

Далі мені телефонує і шепоче:

– Негайно подзвони і забери мене звідси під будь-яким приводом!

– Що сталося?, – шепочу я.

– Цей… вважає, що романтична вечеря – то яйця з сосисками!

Щоб ви розуміли, Аліна до цієї романтичної вечері готувалася тиждень і грошей викинула на макіяж, зачіску та одяг на кілька тисяч, то вона могла б вечеряти в модних ресторанах місяць. а тут сосиски…

Але я їй кажу:

– Почекай ще десять хвилин, якщо все так погано – напиши і я зателефоную.

Пройшло десять, пройшло двадцять хвилин, а він неї нічого. Що ж я стала чекати новини.

На наступний день Аліна щасливо щебетала:

– Ой, все було – і оливки і рибка червона… А він собі засмажив перекус, бо сказав чесно, що тими оливками не наїсться. І знаєш, я йому теж зізналася, що таки теж поїла перед виходом, бо дзьобати як та пташка на людях та виделкою колупатися – то вже не мій вік. Я люблю часом і хліба з смальцем і цибулькою зеленою зверху, – кажу. А він так на мене дивиться і каже: «Смалець зі шкварками», а я кажу – так і то мають бути хрумкі. А він мені тоді каже: «Виходь за мене заміж!». Ну, я поки розумію, що то жартома, але я думаю, що він рухається в правильному напрямку.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page