Я додому у піднесеному настрої проверталась. Казали мені дівчата, що сюрпризи не доречні, та я ж не до чоловіка їхала, до сина свого рідного. Ох! Краще б я за рік попередила про свій візит, можливо тоді, не було б так гірко на душі нині

Я додому у піднесеному настрої проверталась. Казали мені дівчата, що сюрпризи не доречні, та я ж не до чоловіка їхала, до сина свого рідного. Ох! Краще б я за рік попередила про свій візит, можливо тоді, не було б так гірко на душі нині.

Коли вже у мене дійшло до того, що у домі окрім пшениці і їсти нічого, таки мусила залишити сина на маму свою і їхати із жінками на заробітки. Польща, Чехія, а вже зараз Іспанія.

Мені дуже не хотілось сина свого залишати, бо Єгор був довгожданною дитиною і більше за все я хотіла бути присутньою у його житті щохвилини, ростити його, допомагати, підказувати.

Та не склалось. Як пішов мій чоловік до Галини жити, то нам геть сутужно стало. Бачте, я хоч і була за освітою вихователем у садку, та де той садочок у селі невеликому?

Та й Павло був проти того, аби я працювала. Йому жінка потрібна була вдома, аби затишок і повний стіл. А я що? Сама тішилась таким життям, чекала лелеку скільки років, а поки бавила свого Павла.

Та от, як тільки син з’явився, то Павло дуже змінився. Все казав, що я не справляюсь, не встигаю і у інших краще і в домі і на подвір’ї ніж було у нас. Їв роками мою їжу не жалівся, а тут прямо не таке все і край. Потім уже мені у вуха донесли, що у Гальки Павлу краще, от і мені вичитує.

Та до сьогодення. Нині я в Іспанії працюю. Місцина казкова, але робота вкрай нелегка. Та є у мене чому так трудитись важко і заради кого: син має уже трьох діточок.

Бачте, Єгор мій виріс неабияким господарем. Невістка не натішиться на чоловіка, тільки й дякує мені що виховала його таким. Уже три роки, як придбала я їм будинок у передмісті, роблять ремонт.

Єгор мій і робітників не наймає, все сам хоче зробити. Невістка мені фото кидає зробленого, то як руки золоті, то це і на фото видно. Все, що син робить і акуратно, і до толку, хоч і не вчився ніде – ріс без тата. Добре, що нині відео є, от по ньому і вчиться, повторює і все виходить.

Я вдома давно не була, а цьогоріч таки вирішила приїхати. Так, на дорогу багато витратила, а сину дах перекрити треба, та я вже надто скучила. Зібралась в одну мить і нікого не попередивши – приїхала.

Ох! Казали мені дівчата, що так робити не варто і що від того одні прикрощі, та от вони до чоловіків їхали, а у новий дім сина. Де я знала, що за свій візит за рік повинна була попередити.

Захожу я на подвір’я їхнє і не вірю, що за тією адресою потрапила. Такого безладу ще пошукати треба. Серед якихось інструментів дошок і сміття будівельного, дитячі іграшки і одяг.

Невістка вискочила щебече у дім припрошує, а мені ще на порозі не добре стало, бо ж двері на які я їм кілька сотень євро передала, зламані:

— Обережно, їх треба трішки от так притримувати, бачте, які неякісні нині?

Я хоч і жінка, але добре бачу, що там і одвірки не такі, як треба і не на цвяхах воно триматись повинно, принаймні ті цвяхи не в тому місці повинні бути і не так стирчати.

Та вже у домі хоч очі не відкривай, бо тут тобі лінолеум хвилями, там плитка відпадає і кріслом підперта, а там кран навколо своєї осі обертається.

Дивлюсь і очам своїм не вірю, бо ж невістка мені такі фото слала, ніби з якого палацу, а тут така картинка. А вона того і не помічає, радо мене водить і показує, що встигли зробити за три роки, а що ще треба переробити, але вже взяти дорожчі матеріали, бо нині багато неякісного.

У мене сльози на очі, запитую у неї, хіба то діло і чого вона мовчала, а та нічого не розуміє. Бачте, її все влаштовує і зроблене руками Єгора їй золоте і гарне. Я до неї що кажу, а вона щиро не розуміє у чому справа і що мені не так.

Прошу хоч у дворі прибрати, дошки скласти пісок на купі накрити, інструменти скласти, іграшки дитячі прибрати. Та й у домі треба де кран підкрутити де шви між плиткою затерти, де кран підтягнути. Чого того не зробити? Син же трудиться робить, їй лиш трішки підправити.

Їхала я на заробітки зі сльозами на очах, бо добре бачила, що труд мого сина і мій немає достойної шани. Але тепер стоїть дилема переді мною, адже їм дах перекрити треба. Гроші передати потрібно, але як згадаю до чого невістка двір довела і що там у них у домі, та й руки опускаються.

От як мені вплинути на невістку, бо ж син її захищає, йому все гаразд?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page