Чоловік знав це і тим користувався на повну, а я дозволяла, бо не хотіла його втратити.
В такому стані догоджання і потакання чоловікові я прожила перших десять років подружнього життя. У нас з’явилася на світ донечка, але більше дітей чоловік не хотів:
– Мені й однієї дитини з головою вистачить, – казав він мені на мою пропозицію про другу дитину, – Я б і одної не зводив, бо нащо тепер дітей, коли ми ще міцно на ногах не стоїмо.
Наче правду казав він, але й мене можна було зрозуміти – я не молодію, а поки є бажання мати дитину, то треба її мати. Але я пішла чоловікові на поступки.
У нас якраз була річниця – десять років, коли чоловік вкотре забув про цю дату.
– Ти чого мені не нагадала, – одразу переклав відповідальність на мене, – Ти ж знаєш, що я весь в роботі і не маю бажання запам’ятовувати ці дати.
Я перепросила. Вкотре.
Чоловік повечеряв за святковим столом і пішов сидіти в телефоні, світло з екрану осявало його задоволене обличчя. Кожне повідомлення і пілікання приносило йому несказанну радість. А я вже й не пам’ятала, коли він так усміхався, коли була поруч я.
І саме тоді мені стрельну думка – а чи не має він іншої?
Ніколи не лазила в його телефон, але тоді ввечері розблокувала. і оторопіла. Є. І не одна. Переписка говорила, що вони не лише говорять, але й зустрічаються в кожної мало не по графіку.
Ось і сталося те, чого я все життя боялася – Вадим не мій і не знати від коли саме.
Раптом стало так легко, наче я скинула тягар, який несла всі ці роки.
Не спала всю ніч, а ретельно збирала його речі і складала в пакети та валізи.
Замовила службу вантажоперевезення на сьому годину і розбудила чоловіка:
– Забирайся до своїх жінок.
Звичайно, що чоловік вирішив сісти на улюбленого коника – перекласти провину на мене.
– Як ти сміла лазити в мій телефон? Це особисте! Я більше не зможу тобі довіряти! Навіть на колінах проситимеш, але я не вернуся!
На моєму лиці читалася така байдужість, що він аж очі витріщив.
За ним вимила всю квартиру поки донька була у школі.
І зажила в спокої і радості, тихій радості, коли тебе ніхто не гнітить, ні перед ким не треба змовчати, перепросити, догодити.
Вадим платив аліменти і приходив до доньки на день народження, все намагався подати себе, як ображеного, бо бачте, не мала я лазити по його телефону, але якщо його перепросити, то він би подумав чи до мене вертатися.
Я тільки усміхалася, бо у мене вже був чоловік з яким я зустрічалася і то серйозно, його я теж боялася втратити, але вирішила, що краще казати і думати те, що відчуваєш і втратити швидше, ніж догоджати і втратити через роки.
На моє щастя, Михайло нікуди не хотів від мене йти і ми досі разом в мирі і злагоді.
На весілля доньки Вадим прийшов сам і в цьому я теж була винна:
– Не можу знайти жінки, яка б мене в усьому слухала і догоджала. Як ти колись. Так, що не буду кривити душею – ти найкраща жінка, яка у мене була. Звичайно, не у всьому, але стосовно спільного життя та твоєї поступливості, то так, я шкодую, що я тебе втратив.
А мені це було незручно слухати, бо я своєю поведінкою, своєю поступливість виплекала в Вадимові отаке відношення до себе. Я сподіваюся, що він когось полюбить окрім себе і буде щасливим, бо він мені не чужа людина.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
Дорогі читачі, підписуйтеся на наш youtube канал. Там ви зможете почути ще більше цікавих, життєвих історій, зокрема, про раптовий спадок свекра з Америки.
Коротенька цитата: “Коли батько мого чоловіка раптово розбагатів, ніхто не знав, звідки у нього гроші. Про спадщину, яка прийшла з Америки, свекор мовчав, і синам своїм нічого не розказував”
Будемо вдячні за ваші відгуки та коментарі.
