fbpx

Я дуже кохала свого чоловіка і найбільшим моїм страхом в житті було його втратити. Саме тому я багато чого не говорила Вадиму, коли мені це було неприйнятно, закривала очі на його слова і вчинки, вважала за краще перепросити, навіть, коли була права

Чоловік знав це і тим користувався на повну, а я дозволяла, бо не хотіла його втратити.

В такому стані догоджання і потакання чоловікові я прожила перших десять років подружнього життя. У нас з’явилася на світ донечка, але більше дітей чоловік не хотів:

– Мені й однієї дитини з головою вистачить, – казав він мені на мою пропозицію про другу дитину, – Я б і одної не зводив, бо нащо тепер дітей, коли ми ще міцно на ногах не стоїмо.

Наче правду казав він, але й мене можна було зрозуміти – я не молодію, а поки є бажання мати дитину, то треба її мати. Але я пішла чоловікові на поступки.

У нас якраз була річниця – десять років, коли чоловік вкотре забув про цю дату.

– Ти чого мені не нагадала, – одразу переклав відповідальність на мене, – Ти ж знаєш, що я весь в роботі і не маю бажання запам’ятовувати ці дати.

Я перепросила. Вкотре.

Чоловік повечеряв за святковим столом і пішов сидіти в телефоні, світло з екрану осявало його задоволене обличчя. Кожне повідомлення і пілікання приносило йому несказанну радість. А я вже й не пам’ятала, коли він так усміхався, коли була поруч я.

І саме тоді мені стрельну думка – а чи не має він іншої?

Ніколи не лазила в його телефон, але тоді ввечері розблокувала. і оторопіла. Є. І не одна. Переписка говорила, що вони не лише говорять, але й зустрічаються в кожної мало не по графіку.

Ось і сталося те, чого я все життя боялася – Вадим не мій і не знати від коли саме.

Раптом стало так легко, наче я скинула тягар, який несла всі ці роки.

Не спала всю ніч, а ретельно збирала його речі і складала в пакети та валізи.

Замовила службу вантажоперевезення на сьому годину і розбудила чоловіка:

– Забирайся до своїх жінок.

Звичайно, що чоловік вирішив сісти на улюбленого коника – перекласти провину на мене.

– Як ти сміла лазити в мій телефон? Це особисте! Я більше не зможу тобі довіряти! Навіть на колінах проситимеш, але я не вернуся!

На моєму лиці читалася така байдужість, що він аж очі витріщив.

За ним вимила всю квартиру поки донька була у школі.

І зажила в спокої і радості, тихій радості, коли тебе ніхто не гнітить, ні перед ким не треба змовчати, перепросити, догодити.

Вадим платив аліменти і приходив до доньки на день народження, все намагався подати себе, як ображеного, бо бачте, не мала я лазити по його телефону, але якщо його перепросити, то він би подумав чи до мене вертатися.

Я тільки усміхалася, бо у мене вже був чоловік з яким я зустрічалася і то серйозно, його я теж боялася втратити, але вирішила, що краще казати і думати те, що відчуваєш і втратити швидше, ніж догоджати і втратити через роки.

На моє щастя, Михайло нікуди не хотів від мене йти і ми досі разом в мирі і злагоді.

На весілля доньки Вадим прийшов сам і в цьому я теж була винна:

– Не можу знайти жінки, яка б мене в усьому слухала і догоджала. Як ти колись. Так, що не буду кривити душею – ти найкраща жінка, яка у мене була. Звичайно, не у всьому, але стосовно спільного життя та твоєї поступливості, то так, я шкодую, що я тебе втратив.

А мені це було незручно слухати, бо я своєю поведінкою, своєю поступливість виплекала в Вадимові отаке відношення до себе. Я сподіваюся, що він когось полюбить окрім себе і буде щасливим, бо він мені не чужа людина.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

Дорогі читачі, підписуйтеся на наш youtube канал. Там ви зможете почути ще більше цікавих, життєвих історій, зокрема, про раптовий спадок свекра з Америки.

Коротенька цитата: “Коли батько мого чоловіка раптово розбагатів, ніхто не знав, звідки у нього гроші. Про спадщину, яка прийшла з Америки, свекор мовчав, і синам своїм нічого не розказував”

Будемо вдячні за ваші відгуки та коментарі.

You cannot copy content of this page