У мене є доросла дочка Олена. Їй 36 років. Я люблю її і бажаю всього найкращого, але справа в тому, що я соромлюся її. Моя дочка сидить у мене на шиї і не намагається змінити своє життя, а мені соромно зізнаватися в цьому своїм друзям. Я уникаю розмов про дочку зі знайомими.
У школі вона вчилася непогано і була активною. Але під час навчання в університеті, її наче підмінили: Олена стала прогулювати заняття, не проявляла інтерес до навчання. Тоді вона сказала мені, що їй перестала подобатися обрана професія. Проте, я наполягла на тому, щоб вона закінчила ВНЗ. Чим конкретно хоче займатися моя дочка, вона не знала. Сказала тільки, що хоче трохи відпочити і знайти заняття до душі. Цей «відпочинок» затягнувся на десять років.
За весь цей час моя дитина так і не знайшла свою справу. Дочка ніколи і ніде не працювала. Ніяких захоплень у неї теж не з’явилося. Навіть спроб знайти хоч якусь роботу не було. Всі ці роки я повністю забезпечую її. Олена ж не бачить в цьому нічого поганого. Стверджує, що я її мати і це мій обов’язок. Тим більше що я працюю, і грошей на життя нам вистачає.
Особисте життя дочки теж не влаштоване. Вона ніколи не була заміжня, та й останні більш-менш серйозні відносини були ще в студентські роки. Алена майже нікуди не виходить з дому, подруг у неї немає. Ті, що були, давно вже заміжні. Весь свій час дочка проводить за комп’ютером. На всі мої пропозиції сходити кудись і розважитися відмовляє.
Я навіть намагалася сама влаштувати життя дочки. Кілька разів знаходила їй роботу через своїх знайомих, але вона навіть слухати нічого не хотіла. Мої пропозиції були проігноровані. Намагалася я допомогти і з особистим життям – знайомила її з неодруженими синами подруг або знайомих. Але і ці знайомства не приносили успіху. Навіть, якщо Олена не відмовлялася від зустрічі з молодими людьми, то продовження вони не мали жодного разу. Згодом моя дівчинка стала злитися на мене за ці спроби і попросила не втручатися. Сказала, що буде шукати собі обранця через інтернет і обійдеться без моєї допомоги.
Я дуже непокоюсь, що час пройде, а дочка так і залишиться без роботи і сім’ї. Я хвилююся за її майбутнє, адже вона може залишитися самотньою. Вік у неї уже не дитячий, а дочка і «не ворушиться»! Навіть не знаю, про що вона тільки думає? Як планує жити далі? А що, якщо зі мною щось трапиться? Хто буде допомагати їй і піклуватися? Моя Олена зовсім непристосована до самостійного життя. Але вона абсолютно не слухає мене і не хоче щось міняти.
Що мені робити? Як можна вплинути на дочку? Як «розворушити» її і змусити почати щось робити? Або варто зробити щось радикальне?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головне фото – firestock.
