До розлучення стосунки між батьками йшли вже давно. Я взагалі здивована, що вони не зробили це років п’ятнадцять тому. Вічні якісь непорозуміння і з’ясування стосунків, постійне невдоволення один одним. Але продовжували жити разом, виносячи сіру речовину один одному.
Я в стороні теж не залишалась. Найчастіше чула “ти вся в свого батька/матір”. Це завжди говорилося в негативному ключі і було в їхніх очах найнеприємнішим порівнянням.
Коли я закінчила школу, то постаралася виїхати максимально далеко, щоб не брати участь в їх житті і не чути всього цього зовсім. Я дуже втомлювалася жити в таких умовах, навіть в студентському гуртожитку мені було набагато спокійніше.
Але батьки по черзі знаходили мене по телефону і жалілись одне на одного. Хоча там у мене була можливість просто не слухати – прибираєш трубку і займаєшся своїми справами, не забуваючи періодично агакнути позначати свою присутність.
Вони навіть на моєму весіллі не відійшли від своєї манери спілкування і у РАЦСі були зірками розпису. Я до такого була звична, а от чоловік і його родина чути таке були явно не готові.
Рятувало тільки те, що заміж я вийшла в тому ж місті, де навчалася, тому батьки могли далі спілкуватись зі мною тільки по телефону. Одного разу я запитала, чому вони це все говорять мені, а не з’ясують відносини між собою раз і назавжди. Відповідь викликала ще більше питань: «ти ж наша дочка, кому ми ще можемо розповідати про сімейні негаразди». У цьому питанні батьки проявили рідкісну одностайність. Прохання відсторонити мене від їхніх непорозумінь пропускалися повз вуха.
Але це все ще були квіточки. Ягідки пішли, коли батьки все-таки вирішили розлучитися. У процесі мені хотілось зникнути і розчинитись. Рятувала лиш думка, що все припиниться після розлучення і я буду дихати спокійно. Надії не справдилися.
А потім почався небувалий цирк. У батька на роботі випала відпустка і він приїхав до мене, хотів подивитися на внука. Він відразу орендував собі готель, щоб не заважати нам, як він сам пояснив. Я запропонувала пожити у нас, але він відмовився. Умовляти я не стала, розсудивши, що йому теж цілими днями слухати мале дитя не хочеться.
Мама, коли дізналася, що батько приїхав, плакала, що його я покликала, а її ні. Я намагалася пояснити, що нікого я не кликала, але вона ніби не чула. Розплакалася, розсердилася, сказала, що я завжди більше любила батька, а вона на старість років залишилася одна. Не дзвонила сама три тижні, а мої дзвінки скидала. Потім все-таки почала брати слухавку, з часом спілкування налагодилося. Батько на той час уже поїхав назад. Мама випитувала, скільки він був, що робив, скільки грошей витратив. Я спочатку навіть не розуміла, до чого такі питання, але потім у відпустку приїхала мама.
Вона зупинилася у нас і почала мало не по пунктах намагатися перевершити батька. Він два рази з онуком в парк ходив, значить їй треба чотири. Він нам подарував кухонний комбайн, тоді вона робот-пилосос. Я так зрозуміла, що потім вона батькові подзвонить і висловить, як вона нам допомогла, що вона для онука зробила, а що він. Перешкодити цьому у мене можливості не було.
Так і сталося, судячи з усього, тому що після її повернення мені подзвонив батько. Він заявив, що для мами в моєму домі місце знайшлося, а він жив у готелі. Я навіть обурилася – він сам відмовився жити у нас, я ж пропонувала. Батько відповів, що, мабуть, погано пропонувала, раз він цього не пам’ятає.
А потім пішло-поїхало. Їздила кілька разів з сином в рідне місто, щоб батьки на внука подивилися, так потім обоє викотили купу докорів. Кожен вважає, що я іншому приділила більше часу, уваги, що краще спілкувалася і так далі. Витримувала я там максимум тиждень, потім здавалась.
Апофеозом цього всього стало їх недавнє оголошення, що вони їдуть до мене у відпустку. Не разом, але приблизно в один час, мама на кілька днів раніше. Відрадити, переконати або щось змінити у мене не вийшло, вперлися і все, або приїжджають через місяць, або не їдуть взагалі і образа на все життя.
Я не розумію, що мені робити і як себе поводити. Розділитися між ними я не можу, а догодити всім вимогам одночасно, щоб ніхто не пішов незадоволений, не вийде чисто фізично. З сумом чекаю, коли вони приїдуть, не уявляю, як я це все переживу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.