Прийшла зима. Чоловік мій, як завжди, подався до друга в гори підійматись, а син гостював у моєї мами. Робити нічого не хотілося. Я якось занудьгувала. Напевно, це через те, що мій чоловік цікавиться виключно горами і спорядженням. На всі вихідні він пропадає та займається улюбленою справою. Мені доводилося залишатися з дитиною.
Нічим не займалася, а просто відпочивала у затишному кріслі. Пролунав телефонний дзвінок. Виявилося, що це моя найкраща подруга Валя.
– Чим займаєшся? Нічим? Ти знову вдома сидиш? А Мишко твій знову у гори пішов? – блискавично запитала Валя.
– Ти ніби мене бачиш! – відповіла я.
– Ну все! Достатньо з тебе цієї нудьги. Негайно приїжджай до мене. Сьогодні у мене буде багато гостей. Однокласники наші прийдуть посидіти. Здорово буде, весело!
– Гаразд, треба подумати.
– Про що тут думати? Нема чого сидіти в будинку одній і нудьгувати.
Валя розлучена і живе одна. Але ніколи не сумує. Вона вміє бути життєрадісною та щасливою. Крім того, у неї талант влаштовувати чудові вечірки.
Спершу не хотіла, але потім вирішила поїхати. Все краще, ніж сидіти на самоті.
У Валі було весело. До неї прийшов Коля – моє перше шкільне кохання. Як таке могло вийти, не знаю, але вранці я прокинулася з Миколою у нього в квартирі. Похапцем зібралася і поїхала додому. Виявилось, що Михайло вже повернувся. Мені було не по собі. Здавалося, що на мені написано все, де і з ким я була минулої ночі. Але тут зателефонувала моя свекруха і сказала:
– Мишко всю ніч намагався до тебе додзвонитися, але не зміг. Потім подзвонив мені. А я сказала, що ти в мене переночуєш, бо в мене самопочуття не надто хороше. Не знаю, що у вас трапилося. Але ж мене не видай!
Треба ж! Яка у мене свекруха! У нас ніколи не було особливо близьких стосунків. Спочатку їй взагалі не подобалося, що ми збираємося одружитися. Потім кілька років ми навіть жили з нею у квартирі. Ближче від цього не стали. А ось після того, як ми переїхали, стосунки стали трохи кращими. Але все одно я ніколи б не подумала, що вона вигороджуватиме мене перед чоловіком. Проте бувають у житті й такі сюрпризи. Того ж дня ми з чоловіком поїхали відвідати свекруху. Залишившись наодинці, я подякувала їй за такий несподіваний вчинок. Вона справді мене врятувала.
— Різне у житті буває. Та й він у мене не святий. Я сама жінка і розумію, що інколи може бути все. Але це вперше і в останнє так я тебе виручила. Просто пам’ятай, що тебе я розумію, але мій син – він.
От так поки завершилась моя історія. Сподіваюсь, що про цей випадок ніколи і нікому відомо не стане.
Головна картинка – pexels.