fbpx

Я готова була відпустити чоловіка з миром до нового кохання, але не після тих слів. Як це взагалі можна було таке вимовити? Як про таке можна було подумати? Я такого вже просто подарувати не могла!

Жили ми з Сергієм в злагоді двадцять один рік, двоє діток, вже вчаться, в хаті достаток, я стараюся завжди для чоловіка щось смачне приготувати. Їздимо відпочивати на озера з кумами, інколи й на концерт підемо, якщо день міста чи ще яке свято.

Звичайна родина, хоч я пишалася нашою сім’єю, бо самі знаєте, що таке чоловік без шкідливих звичок, який і до мене добре ставився.

Де ж я знала, що мене чекає такий сюрприз – він закохався і йде з родини до жінки з дитиною.
Та жінка молодша від мене на десять років і думаю, що саме це стало вирішальним фактором.

Я просила чоловіка одуматися, адже у нас купу спільного майна, але він сказав, що йде і має в дзьобику принести з нашої хати половину всього до тієї Віри.

– Половину, – питаю я його здивовано, – А нічого, що у нас є діти? Що в нашому майні є частка і для них?

І ось тут він мені сказав те, що стало причиною того, що я наче левиця дерлася за кожну чашку і виделку, кромсала навпіл килими і постільне, розпиляла навпіл диван і ліжко, розбивала лишнє горня, щоб не дісталося йому і його жінці.

– Ну, не знати ще чи то мої діти, – сказав Сергій!

Ви собі уявляєте? Діти схожі на нього, в його родину пішли, а він каже, що то питання чи його!

– Василько надто швидко з’явився на світ, ми тоді ще не зналися, то виходить, що він не мій.

– А нічого, що він семимісячний, – мені аж подих перехопило.

– А Юля взагалі мене не слухає і за батька не має, то не моя дитина. Якби була моя, то б мене любила.

– До дитини треба лагідно ставитися, а не з одними наказами і любитиме тебе!

– Ні, діти не мої і ділитимемо лише все навпіл.

Я не могла уявити, як можна перекреслити час, коли він дітей носив на руках, коли цілував пальчик, бо там була скалка, закопував хом’ячка, щоб діти не дізналися. Перший крок, зубчик, перший клас і випускний, вступ. Господи, скільки важливих моментів просто перекреслити, бо тобі інша запахла?

З ким я жила тоді?

Намагалися Сергієві батьки його якось нарозумити, але я вже не хотіла мати з таким чоловіком нічого.

Ділили кожну наволочку, повірте, що діти пережили, то взагалі окрема тема. Добре, що мені батьки допомогли виплатити частку Сергієві, щоб ми залишилися жити у нашій квартирі.

На порозі стали свекри після того всього і простягли мені гроші:

– Поїдь з дітьми та відпочинь пару тижнів. Ми не знаємо, що з сином сталося, ви наші найрідніші і ми хочемо бути для онуків дідусем і бабусею.

Ми так з дітьми і вчинили. Поїхали на гірськолижний курорт і так якось потроху забували про те все, що пережили.

Я поки не думаю ні про які стосунки, бо вже не розумію, як це все діє, коли реальність перестає бути такою, яку ти знаєш і вилазить нагору з людини таке, що за голову хапаєшся.

Сергій через рік пробував налагодити контакт з дітьми, але вони були невблаганні.

– Які ми тобі діти? Ми ж не твої і ти нас проміняв на чужу дитину, то йди та її виховуй, а нас залиш у спокої.

Я зробила висновок, що певно взагалі не знала свого чоловіка, раз він так зміг усе забути заради іншої жінки. Бо іншого пояснення я просто не знаходжу. А як би ви могли пояснити таку різку переміну в людині?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page