Я тому яскравий приклад! Теж думала, що біля мене її батько зміниться, кине пити та буде добрим сім’янином. Як я помилилася і прийшлося жити з Максимом, бо ж діти є.
– Доню, ти тільки подивився, як він дівчатами крутить – і ту кинув. І цю кинув і тебе кине.
– Ні, мене не кине, бо я краща за них, – вперлася донька.
Я пішла з кімнати, бо слухати її було нестерпно, а переконати неможливо.
Моя дитина, моя розумниця, моя радість летить мов метелик на вогонь. А я не можу її спинити. Не закрию ж я її в кімнаті, вісімнадцятирічну дівчину.
Безсонна ніч мене чекала і я вирішила, що Максим має нарешті включитися як батько в цій ситуації. тому, як тільки він прийшов з роботи, то я йому пояснила, який хлопець поласувався на нашу дівчинку.
– Отой лобуряка?, – обурився Максим, – Я не раз чую, яку він хвалиться перед іншими хлопцями в генделику, але я й подумати не міг, що він буде хвалитися й перемогою над нашою Іринкою.
Мені аж від серця відлягло, що чоловік нарешті зацікавився, що діється в домі, а не лише собою.
Але мене чекало гірке розчарування – на наступний вечір Максим прийшов геть веселеньким і сказав, що Валентин просто чудо.
– Отакий хлопець, – показав Максим палець вгору, – все буде добре.
І пішов хропіти.
Я сиділа і не знала, що мене більше обурює: хитрий лобуряка чи мій безхарактерний Максим.
Знаєте, з одного боку не хотіла я лізти в почуття доньки, але з іншого боку, якщо я це не зроблю, то буду потім каятися все життя.
Я пішла ввечері в генделик, де сидів Максим з друзями і там же побачила Валентина. Хлопець гульбанив та поводив себе дуже показово, адже у нього гарна машина і багаті батьки, дівчата за ним бігають – чого йому ще треба.
– Ходи, Валентине, відвезеш тестя додому, – підійшла я до нього.
– Якого тестя, – округлилися очі в молодика.
– Ось того, – показала я на Максима, – І свою тещу.
– Яку, – знову очеретів хлопець.
– Мене, дорогий зятю.
Я взяла його під лікоть і повела до Максима. Хлопець не пручався, бо не чекав такого повороту і був просто вражений. Ми доїхали додому і я попросила його завести Максима в квартиру.
На порозі нас вже чекала Іринка і просто палахкотіла чи від того, що побачила коханого, чи від того, що батько в такому стані.
– Доню, зять поміг, хай бог його береже, батька додому привезти. Запрошуй його на каву.
Донька щось зашипіла і забелькотіла, Валентин теж сказав, що дуже поспішає і ми з Максимом залишилися в квартирі обоє.
Через якийсь час донька вернулася і накинулася на мене:
– Навіщо ти мене отак підставила?
– Як підставила, – зробила я круглі очі, – Він майбутній зять, то не може тата підвезти?
– Він сказав, що ви йому не сподобалися!, – намагалася перекласти слова Валентина на більш пристойні Іринка.
– Він нам теж не подобається, але ж ми його зі щирими обіймами приймаємо в родину, – сказала я.
– Він не хоче з вами жити!
– А ми з ним!
Пройшов якийсь час, а донька все дулася, бо Валентин почав її обминати.
– Це через вас!!!
– А що ми такого зробили?, – дивуюся я, – Якщо його лякають свати, то, що це за сильний чоловік, як він буде поводитися при складнощах в житті?
Знаєте, вона через якийсь час переключилася на іншого хлопця, більш спокійного та з кращої родини, який ставиться до неї як до достойної дівчини.
Я не сподіваюся, що буду скоро свахою, але хоч не буде про мою доньку хвалитися по людях.
Фото Ярослава Романюка.
