Я йшла додому і розплакалася прямо на вулиці. Коли дійшла до будинку, вирішила трохи посидіти на лавці, щоб заспокоїтись. Та й я не хотіла, щоб Аня побачила мене у такому стані. І тут до мене на лавочку присіла наша сусідка. Вона була самотньою жінкою. Вийшло так, що я поділилася з нею своєю ситуацією

Коли дочці виповнилося півроку, її батько покинув мене. Кінцем наших стосунків стала інша жінка. Він залишив нам свою квартиру. Більше нічого в житті ми від нього не бачили, ні аліментів, ні будь-якої допомоги. Він навіть ніколи не відвідував доньку. Коля створив сім’ю з тією жінкою, у них з’явилось троє дітей.

Одного разу я попросила його допомогу зібрати мені дочку до школи, але він відповів, що йому потрібно своїх трьох ще прогодувати. А я маю квартиру, тому про нього забути повинна.

Батьків у мене немає, допомогти нікому, крутилася я, як могла. Свекруха чомусь теж Аню мою не визнавала. А колись прямо заявила, що вважає своїми рідними онуками тих, з ким її син живе.

Я так і не зрозуміла, чим Аня не сподобалася свекрусі. Вона ж дуже зраділа, коли дівчинка на світ з’явилась.

Коли Анюта навчалася у сьомому класі, мені терміново потрібно було лягти в стаціонар. От і виникло у мене питання, не знала з ким лишити мені дочку. У мене був тільки один вихід, і це попросити бабусю Ані дати притулок її на час, поки я не вийду з стаціонару, а це тижнів на 2-3. Відповідь свекрухи мене вразила.

– Ну добре. Нехай поживе трохи в мене, але не безкоштовно.

Тож я не стала продовжувати розмову у такому тоні. Не залишу я дитину у такої людини.

Я йшла додому і розплакалася прямо на вулиці. Коли дійшла до будинку, вирішила трохи посидіти на лавці, щоб заспокоїтись. Та й я не хотіла, щоб Аня побачила мене у такому стані. І тут до мене на лавочку присіла наша сусідка. Вона була самотньою жінкою. Вийшло так, що я поділилася з нею своєю ситуацією. Тож вона мені запропонувала, щоб я дочку залишила в неї. Я їй запропонувала грошей, вона відмовилася, трохи навіть неприємно їй було від тієї пропозиції.

Все минуло успішно. Коли я повернулася додому, мене там зустріли з гарно накритим столом донька та Віра Петрівна. Аня була дуже радісна, вона з нетерпінням хотіла мені розповісти у подробицях, чим вони займалися за моєї відсутності.

Відтоді ми з Вірою Петрівною стали допомагати одне одному. Вона стала для нас рідною людиною. Щоправда, тепер жінка вирішила мені чоловіка путнього підшукати, і щоб він дітей любив. Ну, а я поки що не знаю, що з цим робити.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page