Коли дочці виповнилося півроку, її батько покинув мене. Кінцем наших стосунків стала інша жінка. Він залишив нам свою квартиру. Більше нічого в житті ми від нього не бачили, ні аліментів, ні будь-якої допомоги. Він навіть ніколи не відвідував доньку. Коля створив сім’ю з тією жінкою, у них з’явилось троє дітей.
Одного разу я попросила його допомогу зібрати мені дочку до школи, але він відповів, що йому потрібно своїх трьох ще прогодувати. А я маю квартиру, тому про нього забути повинна.
Батьків у мене немає, допомогти нікому, крутилася я, як могла. Свекруха чомусь теж Аню мою не визнавала. А колись прямо заявила, що вважає своїми рідними онуками тих, з ким її син живе.
Я так і не зрозуміла, чим Аня не сподобалася свекрусі. Вона ж дуже зраділа, коли дівчинка на світ з’явилась.
Коли Анюта навчалася у сьомому класі, мені терміново потрібно було лягти в стаціонар. От і виникло у мене питання, не знала з ким лишити мені дочку. У мене був тільки один вихід, і це попросити бабусю Ані дати притулок її на час, поки я не вийду з стаціонару, а це тижнів на 2-3. Відповідь свекрухи мене вразила.
– Ну добре. Нехай поживе трохи в мене, але не безкоштовно.
Тож я не стала продовжувати розмову у такому тоні. Не залишу я дитину у такої людини.
Я йшла додому і розплакалася прямо на вулиці. Коли дійшла до будинку, вирішила трохи посидіти на лавці, щоб заспокоїтись. Та й я не хотіла, щоб Аня побачила мене у такому стані. І тут до мене на лавочку присіла наша сусідка. Вона була самотньою жінкою. Вийшло так, що я поділилася з нею своєю ситуацією. Тож вона мені запропонувала, щоб я дочку залишила в неї. Я їй запропонувала грошей, вона відмовилася, трохи навіть неприємно їй було від тієї пропозиції.
Все минуло успішно. Коли я повернулася додому, мене там зустріли з гарно накритим столом донька та Віра Петрівна. Аня була дуже радісна, вона з нетерпінням хотіла мені розповісти у подробицях, чим вони займалися за моєї відсутності.
Відтоді ми з Вірою Петрівною стали допомагати одне одному. Вона стала для нас рідною людиною. Щоправда, тепер жінка вирішила мені чоловіка путнього підшукати, і щоб він дітей любив. Ну, а я поки що не знаю, що з цим робити.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Матір не давала мені розслабитися і, коли я вперше прибігла до неї з дитиною, то вона й перша відкрила двері зятеві аби він нас забрав додому
- А нещодавно у наші двері постукала свекруха. Вона дуже переживала, що після розлучення я не пущу її. Родичка думала, що віддасть мені ключі та поїде. Але я була здивована таким її жестом
- Неймовірно смачні картопляні палянички на сковорідці – чудове доповнення до тарілки запашного борщу
- Перед тим яку їхати на заробітки я вирішила подарувати сину з невісткою хату моєї матері що в сусідньому селі була. Вони саме одружились і питання житла було для них дуже актуальним. Три роки мене вдома не було. а діти мої самі собі там “хазяйнували” коли ж я повернулась і побачила у що вони дім перетворили, три дні місця собі не знаходила
- Моя мама не могла спілкуватись зі своєю свекрухою, моєю бабусею зовсім. Бабуся людина з важким характером і зверхнім ставленням до оточуючих. Зі своїм сином, моїм татом, вона також не спілкувалась, тож я була єдиною людиною, що приходила до неї, коли вона злягла. Хто ж знав, що так усе повернеться