Я коли її на порозі побачила, то одразу і не впізнала. У цій жінці, що стояла прямо переді мною важко було упізнати мою колишню невістку, надто разючою була зміна. Я вже відкрила рота, аби висловити їй все, що думаю і зачинити двері, як тут з кімнати вийшов мій син. А далі почалось таке, що я від здивування дар мови втратила.
Анастасію мій Вадим знайшов у інституті де викладав. Вона була студенткою заочницею і вони б ніколи в житті не перетнулись, якби не занедужав його колега. Саме тоді Вадим в аудиторії і побачив свою Настю. якщо існує кохання з першого погляду, то то воно і було.
Уже за місяць він їй зробив пропозицію. Мого Вадима не спинила навіть наявність у насті доньки від першого шлюбу і того, що дічина ця була явно не з нашого кола. Я була проти, але хто мав мене слухати?
Зіграли пишне весілля. Настя хотіла білу сукню і лімузин, а мій Вадим виконував усі її забаганки навіть не задумуючись. Обсипав свою дружину подарунками, возив на курорти і купував усе, на що вона вказувала своїм пальчиком.
П’ять років вони разом прожили і з’явилась у них доня Аллочка. Саме із тієї миті Настю ніби підмінили. З веселої і доброї вона перетворилась на замкнену і відсторонену. Я списувала все на стан її після появи доньки, але все виявилось банальніше – любов.
Одного ранку суботнього подзвонив Вадим і попросив приїхати наглянути за двомісячною Аллочкою і Валерією старшою. Анастасія пішла від мого сина до іншого, залишивши записку де просила простити і забути.
Рік вона знати про себе не давала. Аллочка у мене на руках виросла. Я їй і за маму і за бабусю була. Та ще ж і Валерія саме в перший клас пішла, тож і їй потрібно було допомагати, водити на уроки і назад. Мені було дуже не просто, адже бачила, як за цей час здав мій син. Зрада Анастасії стала для нього несподіваним і важким випробуванням.
А одного дня коли ми виходили із дівчатками на прогулянку побачили на порозі якусь чужу жінку. Годі було і впізнати в ній мою невістку колишню. Вона якось ніби постаріла, осунулась, але найголовніша зміна – явний сьомий, або восьмий місяць.
Я хотіла двері перед нею зачинити і сказати, аби ніколи не поверталась, але на її голос із кімнати вийшов Вадим. Він попросив мене із дівчатками піти гуляти, а сам залишився із Анастасією наодинці. Я думала він раз і назавжди поставить крапку у їхніх відносинах, але коли повернулась побачила дивну картину – Настя на кухні щось сміючись розповідала Вадиму. Вони сиділи обійнявшись і як колись, пили чай із одного горнятка.
Я там мало крізь землю не пішла. Ну як? Як після всього, що було він міг її пробачити? Не витримала, все їй висловила, але син, замість того, аби почути мене, виставити свою колишню дружину, вказав на двері мені. І це після всього, що я для нього зробила?
Рік минув. Вадим виховує разом із Настею уже трьох діточок. Живуть так, ніби й не йшла вона нікуди від нього. Ніби то мені все наснилось і такого ніколи й не було.
Я досі не розмовляю з ними обома. Дуже скучаю за онучками, але йти туди бажання не маю. Сестра не розуміє мене. Говорить, що моя поведінка вкрай не розумна і я нікому нічого своїм “фе” не доведу. Каже, що мій син щасливий і це повинно мене радувати.
Але яка може бути радість у моєму випадку?
Ви б змогли зайти в дім і бачити Анастасію, говорити із нею після всього того, що вона накоїла?
Ольга Р.
16,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
