Свекруха заміж вийшла!
Якби ж то вона тільки заміж вийшла, а вона ще й вирішила переїхати до кавалера і продати квартиру аби його хату до ладу привести, щоб їм обом там було зручно.
Та ще й на мене надулася, бо я їй в очі сказала, що хай свої пару тисяч притримає, коли її чоловік буде з тієї хати просити.
– Він мені ніколи такого не скаже!, – взялася вона в боки.
– Він не скаже, то його діти скажуть!
І що їй не вистачало, я не розумію? Жила собі жінка та й жила, чоловіка поховала, онуків виняньчила, кота собі завела – живи і радій, що зранку встала.
Так ні, треба було їй на зустріч випускників піти, а там той Петро, очима покліпав, поусміхався вставними зубами і серце свекрухи розтануло.
Прийшла і каже:
– Діти, я виходжу заміж!
І вся світиться. Думаю, певно якийсь багатий красень, ще й нам пару тисяч залишить, хай йде.
– А він багатий?
– Ні.
– Гарний?
– Ні.
– Здоровий?
– Ні.
– То нащо ви за нього заміж виходите?
– Аби зробити його життя щасливим, хай і наприкінці. Я буду про нього піклуватися!
І вже вони одружилися, вона оглянула його стару хатину в селі і взялася наводити там лад з капітальним ремонтом. Для того продала свою квартиру, дала нам п’ять тисяч доларів, мовляв, то частка чоловіка, а все решту витратила на ту хату.
Я не можу таке просто собі уявити, як то можна на схилі років глузд втратити. Ви всі дорослі і знаєте, скільки коштує квартиру купити, то цілий статок, а вона так просто викинула, бо вона хоче якогось чоловіка з минулого ощасливити. В мене просто нема слів. Я кажу чоловікові, що треба готуватися до того, що прийдеться її до себе забирати, після того, як вона зрозуміє, що в тій хаті на пташиних правах.
– Мама щаслива і хай так буде, – відказує чоловік.
До чого тут щастя, коли справа в тому, що в такому віці про щастя годі мріяти, треба думати, за які гроші чи майно тебе будуть глядіти чи я не права?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
