fbpx

Я мало не до стелі від радості стрибала. Схоже, що моя мрія таки здійснилась. Розуміючи, що реакція чоловіка на таку новину буде надто різкою і бурхливою, я вирішила трішки зачекати і не казати йому. Ну, знаєте, я очікувала будь-якої реакції, але явно не тієї що побачила

Я була єдиною дитиною в сім’ї і завжди із заздрістю дивилася на подруг із багатодітних сімей. Я цілодобово пропадала в них вдома і грала з їхніми молодшими братиками та сестричками. Вдома я завжди докоряла матері за те, що вони з батьком так і не зважилися на другу дитину.

У моїх мріях, у мене завжди було багато дітей. Я бачила собі в майбутньому великий дім а в ньому дружну і веселу родину, яка живе і радіє життю.

Антон, мій майбутній чоловік коли чув такі мої слова посміхався і казав, що у нас буде все, як я захочу і я вірила його словам щиро. Я вирішила, що як буде, так і буде і прийняла його пропозицію. Рівно через місяць після весілля моєї радості не було межі, тому що я дізналася, що скоро стану вперше мамою.

Мій чоловік моєї радості не поділяв, тому що вважав, що спочатку потрібно пожити для себе. Я тоді не розуміла чому він так говорить і віднесла його реакцію швидше до розгубленості і радості несподіваної. Коли згодом з’явився на світ наш первісток я на крилах літала. Мені хотілось обійняти цілий світ і навіть, те, що ми в гуртожитку жили мене ні скілечки не турбувала, адже моя мрія таки почала здійснюватись.

Вже через півроку після появи первістка, я дізналася, що у нас буде знову малюк. Чоловіка моє повідомлення спантеличило.  Його реакція біла настільки бурхливою, що мені довелося пообіцяти, що на цьому ми зупинимося.

Діти наші росли, життя тривало і я не розуміла, чому ми повинні зупинитись. На той час ми змогли викупити ще одну кімнату поруч і в нас вийшла така собі двокімнатна квартира, але зі спільним санвузлом і кухнею на чотирьох господарів. Мені це не було важко, чи неприємно, а життя йшло. На носі 25, якщо не зараз, то коли?

Тож, коли молодшому виповнилося три я дізналася, що знову стану мамою. Чоловік мало по стінам не повзав. Паралельно із цим через кредити у нас виникли деякі фінансові складнощі. Однак я мріяла про третю дитину і була щаслива. Спасибі рідні, яка вмовила чоловіка на третього карапуза, пообіцявши свою допомогу.

Час і шов, дітки мої підросли, а я помалу в’янула. Більше за все на світі я хотіла велику родину, ми вже обоє працювали, нам на все вистачало. Не шик, звісно, але ми ж старались аби у всі мали все. Та й зі старших одежа переходила меншим, то з цим було простіше.

Уявіть моє щастя коли нещодавно я побачила знову дві смужки. Плигала мало не до стелі, але чоловіку казати не стала, адже розуміла його реакцію. Сама сходила до спеціаліста і тут на мене чекала ще більш цікава і радісна новина – буде двійня.

Чоловіку сказати довелось, але він не відреагував ніяк. Абсолютно ніякої реакції. Ходив, балакав так, ніби не чув мене. А наступного дня коли я з роботи повернулась його речей не було – він пішов до своєї мами.

Коли я їй зателефонувала, то почула для себе багато неприємного. Виявилось, що її сину важко, ми живемо від зарплати до зарплати, а я таке надумала.

Три місяці минуло а чоловік мій лиш передає інколи кошти і все. Ні мене ні дітей він бачити бажання не має.

А тепер поясніть, як мені бути далі?

Так, мої тато і мама допомагають і будуть допомагати, але не в тім річ.

Як мені чоловіка в родину повернути, як нагадати, що він має нести відповідальність і сім’я повинна триматись разом завжди.

01,05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page