.Мій шлюб був раннім, наче любила я Сергія, він був старшим за мене на десять років, здавався таким надійним, дорослим. А мені так хотілося аби мене хтось захищав, бо в дитинстві у мене не було тата, не було захисника. Коли Микола смикав мене за кіски, то мама казала:
– Сама винна, не ходи біля нього, тоді й бантики будуть цілі, де мені тепер поночі їх шукати?
Стало трохи краще, коли до нас Олег прийшов жити. Мама стала якась добріша, щасливіша, вся аж світилася. Мені було все одно, що там за дядько такий, він мене не чіпає, а я його.
Але одного разу мама застала нас в кімнаті, Олег пояснював мені геометрію за дев’ятий клас, виявляється, він був інженером і непогано вмів пояснювати.
Мама тоді найняла мені репетитора, дорікала, що не може собі плаття купити, бо все на мене йде.
– Підеш поступати в педагогічний, хоч так віддячиш.
– Мені Олег може пояснити, матимеш і на плаття і на помаду.
– Ще мені поговори, – тільки й шикала вона.
Нікуди було дітися і я поступила в педагогічний в іншу область, а там студентське життя і Сергій, моя любов і моя опора.
На моє весілля мама дуже витратилася, але вже не бурчала, дуже тішилася, що в мене така гарна мама молодої. Вона справді була дуже гарна, танець з батьком я танцювала з Олегом. Я бачила, як у нього блищать очі.
Далі почалося наше з Сергієм життя і мене чекало багато сюрпризів. Спершу він цього не показував, але далі почав мені говорити звідки він мене витягнув, а як не подобався сніданок, то це все летіло в раковину.
Я чекала дитину, тому не мала куди піти, але якось таки поїхала до матері та прожила там місяць.
Сергій благав мене на колінах вернутися, казав, що це щось пороблено, бо він кохає мене.
Я вернулася і наче все було добре до появи дитини. Вона надто голосно плакала, їжа не смачна і я не стараюся, а він на нас усіх працює і не має віддяки.
Так я знову поїхала до матері в се їй розказала.
Яке чудо – мама стала на бік Сергія.
– А ти на себе дивилася? Ти подивися і тоді зрозумієш, що він правий. чоловік хоче бачити поруч гарну жінку, а не ось таке. знайди вихід, доньку раніше вкладай та приділи йому увагу. Жити в мене навіть не плануй, Олег не хоче бачити тебе і твою дитину.
І я знову вернулася, щоб старатися бути гарною дружиною. Сергій бувало мене виганяв на вулицю, казав, що дитина не його, вимагав відчитуватися за кожну копійку…
І я знову приїхала до матері. Вона була у відрядженні, а вдома лише Олег.
– Слухай, я знаю, що ти проти того, щоб я тут жила, але я не маю куди дітися.
– Я проти?, – Олег виглядав справді здивованим, – я завжди тобі радий і це твій дім. Знаєш, я думав над тим, що у тебе відбувається і у мене є квартира, ми її здаємо, але ти можеш там пожити, якщо захочеш. Ми попередимо жильців і у тебе буде свій куточок.
Я була йому дуже вдячна за пропозицію. Мені дивувало те, що мама знала. Як мені важко і навіть не сказала, що я можу там пожити, а мене переконувала помиритися з чоловіком.
Тепер я живу з донькою і розумію, що єдина опора в жінки, яка може бути – то фінансова стабільність, власна квартира чи машина. Якби я не мала де жити, то я б і далі так жила і в такій атмосфері виховувала доньку.
Я дуже дякую Олегу за його людяність, що він повівся, як мій батько і дав мені старт в житті. Бо я змогла й дитину виростити і на свою квартиру заробити.
Зараз я розумію, чому мама себе так вела і мені від того не легше. Ми так і оминаємо цю тему, цього слона в кімнаті, хоча цей чоловік справді займає велике місце в моєму серці і є мені батьком та дідусем для моєї доньки. Не знаю чи зможу коли-небудь вибачити матері та й чи варто, як гадаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
