fbpx

Я мовчки взяла сміттєвий пакет і почала складати туди ці чашки та тарілки. Я витримала мереживні серветки, я витримала, навіть зелене покривало у червоні квіточки і нові штори на вікнах, але це було вище мене

Ми зі свекрухою відразу не порозумілися. Вона живе за містом, але після весілля почала дзвонити чоловікові щодня. Могла годинами розмовляти з ним про всіляку нісенітницю. Обов’язковим пунктом було поцікавитися, чи добре син їв, як почувається, чи тепло одягнений.

Замість того, щоб побути з дружиною після роботи, він приділяв весь свій вільний час матері. На вихідних теж регулярно їздив у гості, то замок полагодити, то город скопати.

Якось я поїхала до свекрухи з чоловіком. Зоя Андріївна попросила мене приготувати обід. Як тільки ми сіли за трапезу, я почула багато неприємного. Виявляється, я все приготувала не так.

Я відповіла, що готую, як мене навчила моя мама, але вона тільки засміялася і сказала, що вперше таке бачить. І взагалі, в їхній сім’ї та в їхньому домі я повинна дотримуватися їхніх правил. Після цього я до неї у гості більше не їздила.

Якось ми з чоловіком не порозумілись. Він мав поганий настрій, тому вирішив просто піти спати. Перед цим написав матері, що вимикає телефон, але з ним усе гаразд. І що ви думаєте? Мама з самого ранку була у нас під дверима.

Вона дуже хвилювалася за сина та вирішила пожити у нас кілька днів. Я не заперечувала, може, вона побачить, що все гаразд, і заспокоїться. Але ні — розпочалася ревізія будинку та чергова порція повчань.

Щовечора на мене чекали нові перевтілення в квартирі. Якось я прийшла після роботи, а на ліжку нове покривало. Зоя Андріївна вирішила, що зелене покривало в квіточку створить особливу атмосферу в рожевій кімнаті.

Візити ставали все частіше, і у нас з’явилися нові штори, рамки з фотографіями та мереживні серветки на меблях.

Старий радянський сервіз став останньою краплею. Свекруха замінила ним мій новий посуд і сказала, що це залишиться на згадку дітям.

Я мовчки взяла сміттєвий пакет і почала складати туди ці чашки та тарілки.

Зоя Андріївна раптом розплакалася і вибігла до коридора. Там вона чекала на свого сина, який ось-ось мав повернутися з роботи і і все поставити на свої місця. Я думала, що чоловік стане на її сторону, але ні. Він заявив, що мама більше не приходитиме.

Виявляється, він попросив Зою Андріївну більше не втручатись та дати нам жити спокійно. Ми можемо зустрічатися у свята, а якщо в неї щось зламається, він надішле їй грошей на майстра. Зрештою чоловік викликав таксі та відправив маму додому.

Тепер наші стосунки зі свекрухою змінилися. Ми нормально спілкуємось, але дотримуємося чіткої дистанції.

Юлія С.

You cannot copy content of this page