Ірина Дмитрієва, чотирирічна донька якої 14 липня назавжди стала янголятком внаслідок прильоту російської рaкети по центру міста, нещодавно оприлюднила новий допис в одній із соціальних мереж.
Ірина подякувала усім за підтримку й зізналася, що досі не вірить у те, що немає її дитини.
Відповідний допис жінка розмістила у своєму Facebook прикріпивши фото Лізочки.
Цитуємо:
«Я не вірю. Майже місяць минув… Мені здається, що Ліза чекає на мене вдома… Я на власні очі все бачила і пам’ятаю, але знаходжуся у іншій реальності. Не вірю… І не хочу жити у новій жaхливій реальності. Моя любов, моя кохана дівчинка, ти була такою життєрадісною і навчила мене любити безумовно не зважаючи ні на що!
Нажаль, так мало часу я була твоєю мамою, так мало… Ми обов’язково з тобою зустрінемося. Моє серце навіки з тобою, моя душа плаче.».
Також, Ірина Дмитрієва висловила подяку за підтримку рідним, близьким, друзям, знайомим та незнайомим людям, усьому світу:
«Я не знаю чому мене залишили на цій землі жити, я не розумію навіщо. Потрібен тільки час. Але поки я не хочу вірити, наче стрaшний довгий сон».
09.08.2022
Головна картинка – facebook.com.
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою