fbpx

Я не думала, що моє рішення аж так вплине на наше життя. Вважала, що з часом чоловік мій усе ж змириться із цією думкою і навіть, навпаки – пишатиметься мною, однак він змінився настільки, що мені здається часом, що я його просто не знаю і не знала

Наш із чоловіком шлюб тримається вже 7 років. Маємо ми дві чудові доньки. Я 5 років у декреті, а чоловік наш єдиний годувальник.

Ще до того, як наша сім’я стала більшою, чоловік казав, що годувальником родини має бути чоловік. Він цю роль і виконував прекрасно. Я не мала ні в чому відмови. Ми разом із ним ходили магазинами і варто було мені на щось, хоча б поглянути, як чоловік це купував. Але було одне єдине “але” – чоловік мені гроші в руки не давав, хіба сотню на тиждень для того, аби соку дітям придбати, якщо захочуть на прогулянці.

Не відпускав він мене на роботу ще й тому, що, за його словами, мама краще виховає дітей. Залишити дітей на няньку і йти працювати – просто нерозумно. Ми, мовляв, не для того привели у світ дітей, щоби не бачити їх.

І чоловікові плюсом до всього приємно просто ввечері повернутись додому до своєї дружини. Коли їжа на столі, дружина вдома, затишок та домашня атмосфера. А не виморена жінка, що втомлена після роботи.

Але йшов час діти підростали, а до мене приходили думки – що робити далі? Треба може і собою трохи зайнятися. Роботу для душі, а не для заробітку, розвиватися. Я просто втомилася так довго сидіти вдома. Всі з ким я була знайома вже повиходили на роботу.

Чоловік мій і слухати не хотів про роботу, постійно тільки жарти жартував, щоби не докопувалася. Думав я не піду проти його волі.

І тут родичка моя приїхала до столиці. Жити їй було ніде, та й повертатись нікуди. Я запропонувала їй стати нянькою і жити у нас. Прекрасна жінка, ще й не чужа. гроші брати відмовлялась спершу але я вмовила хоча б вісім тисяч у місяць їй платити.

На роботу вийшла на фірму до брата. Звісно, без знайомства такого я б ту посаду не отримала б і за десять років, але у мене виходило і непогано, навіть брат сказав, що пишається мною і в мене таки є талант у рекламному бізнесі.

Не часто такі слова почуєш.

Я вирішила не вмовляти чоловіка, а просто сказала – виходжу на роботу. Більше я домогосподаркою не хочу бути. Він якось одразу змінився в обличчі і переді мною стояла чужа мені людина.

На новій роботі я вже кілька місяців. Хороший колектив, вже маю за плечима кілька успішних проектів, все прекрасно тут. Особливого на тлі того, що я відчувала поки, була вдома.

Єдині негаразди в мене вдома.

Я сподівалася, що чоловік згодом заспокоїться, а може й узагалі визнає, що на роботу мені варто було вийти. Але він перестав мені зовсім допомагати, ще й смітити спеціально більше став.

Коли я його попросила бути акуратнішим віз пригадав мені мої слова:

— Говорила ж, що все в тебе під контролем, і робота, і дім. Давай тепер роби, як казала. Або сиди вдома та роботу кидай.

Та ще й ні за що тепер платити чоловік не бажає, а демонстративно складає чеки переді мною. Я й за паркування і стоянку машини нашої плачу і за комунальні і за продукти.

Намагалась із ним поговорити, але той чоловік не той із ким я сім років прожила. Він змінився так, що в мене враження, ніби я із незнайомцем під одним дахом.

І що його робити?

Розумію, що в цій ситуації доведеться покинути, але чоловіка мені покидати, чи роботу?

Так приємно бути фінансово незалежною. Так класно відчувати, що тебе цінують і вважають дуже талановитою. Я, навіть отримала пропозицію про підвищення але від двох фірм конкурентів.

Як же мені бути? Обрати чоловіка, чи роботу?

Ви б як вчинили?

28,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page